Бібліотечні уроки
Анотація
«Люди перестають мислити, коли перестають читати»
Дені Дідро
Сучасна людина, яка живе в умовах інформаційного суспільства, повинна не тільки вміти читати, писати, говорити, але швидко та вільно орієнтуватися у потоці усної та писемної інформації. Оновлюється освіта, вводяться нові програми технології навчання, але головним залишається вміння учнів вчитися, самостійно знаходити інформацію, оцінювати її, обробляти, аналізувати, використовувати та створювати якісно нову. Вміння учня працювати з додатковою літературою з різних предметів допоможе вивести його за рамки підручника, глибше осмислити і зрозуміти вивчену тему, розділ, сприяти їх досягненням , як під час навчання у школі, так і в самостійному житті.
Підготувала шкільний бібліотекар Людмила Матуріна
1 КЛАС
Тема: Вперше до книгозбірні
Мета: Ознайомити дітей зі шкільною бібліотекою, правилами користування бібліотечними книгами. Виховувати почуття поваги і шанобливого ставлення до книги.
Обладнання: Книжкові виставки, плакат «Права і обов’язки читачів»
Хід уроку
І. Організація учнів.
ІІ. Вступ до уроку.
Вступне слово бібліотекаря:
Сьогодні ви вперше завітали до шкільної бібліотеки. Що ж означає слово «бібліотека»? Подумайте , яке слово вам нагадує «бібліотека»? Так, Біблія. Всі ми знаємо найвідомішу книгу «Біблія».Біблія означає – книга. А бібліотека – це приміщення, де зберігаються книги. Бібліотека дуже схоже на невеличке затишне місто. І я вас запрошую в подорож чарівними вуличками нашого книжкового містечка.
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.
Отже, тема нашого сьогоднішнього уроку: «Мандрівка книжковим містом»
ІV. Вивчення нового матеріалу.
В нашому містечку, як ви бачите, вузенькі вулички з високими будинками. Порахуйте, будь ласка, скільки поверхів вони мають? Так, шість. Це книжкові стелажі. На кожному з них по шість поличок. На цих стелажах розмістились книги українських письменників. Назвіть, кого з українських письменників ви знаєте? Ось тут розташувались книги, написані М.Вовчком, М.Коцюбинським, Л.Українкою, Т.Шевченком. На цих стелажах чекають на своїх читачів книги, написані російськими письменниками, далі письменниками інших країн.
Завітаємо в гості до одного з будинків. Бачите, як гарно оформлено цього стелажа. Мабуть, в цьому будинку свято. Прочитайте, що на вгорі на стелажі написано? ( Діти читають: «Світ навколо тебе») Це – книжкова виставка для дітей. Бачите, книжки тут яскраві, в них багато ілюстрацій, здається ніби кожна книжечка посміхається і говорить: «Прочитай мене, будь ласка, я дуже багато цікавого тобі розповім». На кожній поличці зібрані книги на одну тему. Прочитайте їх назви, (діти по черзі читають рубрики виставки). З назви «Державні символи України» ми можемо дізнатися, що на цій поличці зібрані книги, в яких йдеться про гімн, прапор, герб – символи нашої держави. А як ви думаєте, про що розповідається в книгах цієї полички з назвою «Співай, прекрасна наша мово»? (діти відповідають)
(Фізкультхвилинка)
– Подивіться уважно на верхній лівий кутик обкладинки книжки. Ви бачите декілька цифр і літер. Це адреса книжки. І кожна книжечка стоїть строго на своєму місці згідно цієї адреси, чекає на свого читача. Як ви після школи кожного дня приходите додому, так і книжка, коли її прочитають, за допомогою бібліотекаря знову вертається, згідно адреси на те саме місце, звідки її брали. Отже в бібліотеці книжки не можна переставляти, бо вони тоді заблукають. Запам’ятайте, це одне з головних правил бібліотеки: не переставляти книги на полицях.
Ось ми підійшли до стелажів, де мешкають книги для найменших. Це найкрасивіші, найгарніші книжки. Як дбайлива матуся вдягає дочку чи синочка в найкращу сукню чи костюм, зав’язує бантики, чистить черевички, так і письменники і художники, створюючи книжки для вас, малята, вклали багато праці, творчості, любові. Чи подобаються вам ці книжки? Які книжки є у вас дома? Де вони зберігаються?
А тепер ви отримаєте бібліотечні книги на свій формуляр і через тиждень обов’язково їх повернете назад до бібліотеки. Записують і повертають книги на абонементі.
- Закріплення вивченого матеріалу.
Давайте нагадаємо правила користування бібліотечними книгами. Щоб правила не забувались у нас в бібліотеці є такий великий плакат «Права і обов’язки читачів» (Діти по черзі читають пункти плакату). Обіцяєте виконувати ці правила.
VІ. Підсумок уроку.
Ось і завершилась наша мандрівка чарівним книжковим містом. Ви побачили, як багато книг в бібліотеці, узнали, що книжки стоять на поличках стелажів, роздивились книжкові виставки, нагадали бібліотечні правила, отримали книжки. Що ж вам сподобалось в нашій мандрівці? До нової зустрічі.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Бурім В. Сценарії веселих свят для вчителів, батьків, малят.- К.: Вид. дім „Шкільний світ”:Вид. Л. Голіцина, 2005.- 128с.
- Твій друг книга.- Київ: Веселка, 1989, 216с.
- Коваленко Л. Приключение книжки. – Днепропетровск: Промінь,1977. – 64с.
2 КЛАС
Тема: Основні елементи книги
Мета: ознайомити учнів з основними елементами книги,
видами і способами оправи книги.
Обладнання: плакати з прислів’ями про книгу, виставка книг, таблички з назвами структурних частин книжки .
Хід уроку.
І. Оголошення теми та мети уроку.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
з назвами структурних частин книжки.
Розповідь бібліотекаря.
Кожна книга, що потрапляє до ваших рук має свій “верхній одяг”. Сьогодні на уроці ми познайомимося з основними елементами книги, що і складають книжковий “одяг”. Отже давайте візьмемо книгу і уважно її розглянемо.(Використовуються різні книги) Це може бути паперова обкладинка або картонна палітурка на яку часто одягають
суперобкладинку. Іноді робиться цупка паперова обкладинка без назви і прізвища автора, а всі дані про книжку друкуються на суперобкладинці.
Як правило, книги великого об’єму мають тверду картонну палітурку , обклеєну із зовні папером або тканиною. Якщо подивитися на книгу з низу, то можна побачити із під спинки барвисту чи одноколірну стрічку – каптал.
Він використовується для того, щоб прикрасити книгу і приховати загин тканини спинки та тонку картонну смужку – відстав, яка використовується для того, щоб спинка була твердою. Каптал наклеюється зі сторони верхнього і нижнього обрізів книги.
Каптал
В книгах, виданих на хорошому папері і в красивій палітурці , іноді є стрічка-закладка, яка називається лясе.
Лясе
Оглянувши книжку із зовні, перейдемо до її внутрішньої частини. Відкривши палітурку, ми побачимо подвійний лист паперу, ліва сторона якого приклеєна до внутрішньої сторони палітурки, а права – вузенькою смужкою до першої сторінки книги. Такий же лист є і в кінці книги, але ліва сторона приклеєна до останньої сторінки книги, а права – до палітурки. Цей подвійний лист називається форзац. Він служить для з’єднання палітурки з книжковим блоком. Деякі форзаци роблять з малюнками, тема яких відповідає змісту книги.
Декілька раз слово палітурка згадувалося як єдине ціле, але палітурка складається із окремих частин. На малюнку ви бачите її в розгорнутому вигляді. Дві картонні сторонки палітурної кришки з’єднує спинка .
Робиться спинка із спеціальної палітурної тканини.
Формат картонних сторонок береться дещо більший, ніж формат книжкового блоку. Це робиться для того, щоб виступи сторонок – канти – захищали книгу від механічних пошкоджень.
Всі книги складаються із листків, складених в зошити. Такі зошити у кількості 4-6 штук складають книжковий блок.
Є два швейні способи закріплювати книги і брошури. Це прошив в тачку і в накидку.
Кожний зошит книги має свій порядковий номер, позначений дрібним шрифтом в лівому нижньому куті першого листка . Ця нумерація називається сигнатура, наявність якої допомагає правильно підібрати зошити при оправі.
Перша сторінка книги називається титульний лист і містить основні дані про книгу: прізвище та ініціали автора, назву книги, назву видавництва, рік видання.
Остання сторінка , або зворот титульного листа містить всі вихідні дані повністю.
VІ. Підсумок уроку.
Отже, сьогодні ви познайомилися з основними елементами книги. Знаючи як побудована книга ви легко зможете її відремонтувати. А як саме це зробити ми з вами поговоримо на наступному уроці.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Ковальчук Л. Як оправляти книжки. – К.: Дитяча л-ра, 1960. -28с.
2. Львов С. Книга о книге. – М.: Просвещение,1980. – 208с.
3. Тимаев Р. Живи, книга!. – М.: Молодая гвардия, 1985. – 96с.
3 КЛАС
Тема: Періодика для початкової школи (Урок-вікторина)
Мета: розширити знання дітей про дитячу періодичну пресу; активізувати інтерес до неї. Розвивати уміння самостійно читати дитячу періодику. Практично ознайомити з поняттями „число журналу”, „рік видання”, „примірник”, „комплект”. Розвивати навички читання, комунікативні здібності. Виховувати любов до рідного слова.
Обладнання: виставка дитячих журналів „Барвінок”, „Пізнайко”, „Веселі
картинки”, „Соняшник”, „Малятко”, „Яблунька”, „Стежка”, „Дивосвіт”; газет „Новачок”, „Казковий вечір” та ін.
Написані прислів’я „Хто багато читає, той багато знає”, „Журнал вчить, як на світі жить”, „Тематичний словник школяра” , каталог газет та журнал.
Девіз-епіграф
Читай журнали та газети!
І подолай усі тенета.
Дізнаєшся про Всесвіт гарний,
Труди твої не будуть марні!
Хід уроку.
І. Організація класу.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу:
Робота з виставкою журналів.
- Назвіть журнали, які є на виставці.
- Які з них ви читали?
- Які журнали є вдома?
- Які журнали брали в бібліотеці?
- Який із журналів призначений для ваших маленьких братиків і сестричок?
- Про що говорить обкладинка журналу?
(учень розповідає)
Робота в групах. (Практична робота)
Зараз виконаємо невеличке завдання, кожна група отримає журнали. Завдання: коротко розповісти про що розповідає кожен журнал.
1 група – журнал „Барвінок”
2 група – журнал „Пізнайко”
3 група – журнал „Яблунька”
4 група – „Веселі картинки”, „Весела перерва”
Кожна група опрацьовує і розповідає чим цікавий кожен журнал, які в ньому є рубрики, для якого віку розрахований, коли виходить.
Бібліотекар доповнює відповіді дітей, звертає увагу на, що обкладинка містить № журналу, місяць, рік видання, з якого часу видається (Діти відшукують самі ці дані і повідомлять отримані відомості).
1 група
Зустріч з журналом „Барвінок”. Інсценізація. Кожна група може у діалозі представити розповідь про свій журнал, найцікавіше зачитують уривками.
(Стук у двері. Входить хлопчик у костюмі „Барвінка”, декілька учнів-барвінчат)
„Барвінок”. Добрий день, діти! Ми з радістю завітали до вас. Давайте знайомитись. Чи впізнали ви мене? А моїх друзів? Це барвінчата – мої читачі. Ми розповімо вам про себе. Хочете?
Народився я в 1928 році в місті Києві. Назвали мене ім’ям весняної ніжної квітки. У мене красиві обкладинки, цікаві сторінки. Я змінюю їх щомісяця. А чи знаєте, чому? (Діти відповідають).
Справді, так. Я виходжу в світ щомісяця і йду по всій Україні в пошуках барвінчат – читачів, молодших школярів.
На моїх сторінках ви знайдете те, чого немає в шкільних підручниках. Я порадую вас чудовими казками, оповіданнями, легендами, переказами, познайомлю з прикметами, прислів’ями, приказками, загадками, іграми.
Я розвеселю вас у сумні години, підтримаю в час скрути, посію у ваших душах зерна добра, щирості, любові.
Всі разом: „Барвінок” – друг усім,
Він входить в кожен дім!
Його читають геть усі:
Батьки, і діти, й бабусі.
І люблять наші дідусі.
ПАМ’ЯТКА
1. Журнал починай читати з обкладинки, на ній виділяють усі написи.
2. Зверни увагу на номер журналу. Рік видання, хто і де видає журнал.
3. Прочитай для кого призначений журнал.
4. Потім розглядай кожну сторінку, прочитуй її до кінця.
5. Якщо зустрів незнайомі слова, звернись до словників, енциклопедій, довідників.
6. Про прочитане розповідай своїм друзям, обмінюйсь думками з ними.
7. Подумай, як і де ти можеш використати знання, одержані з журналу.
Гра „Бібліотекар”. Складання (колективно) каталожної картки.
- Щоб швидко віднайти матеріал журналу, який запам’ятався, сподобався, необхідний, складемо каталожну картку, як це роблять бібліотекарі.
На дошці запис:
Автор.
Назва твору (матеріалу).
Назва журналу.
Рік видання.
Номер сторінки.
Учні групами складають усно картку, найкраще складену записують.
Фізкультхвилинка.
- Уявіть, що ви листоноші і швидко розносите періодичну пресу. А надворі сніг і вітер, дощ і блискавка, сонечко і чисті голоси птахів.
- Передайте руками як будете рухатись з важкою сумкою в любу погоду.
- А зараз поза „кучер”, „барон”.
Бібліотекар. Дорогі діти! Кожен день, в будь-яку погоду, в усі будинки
приходять свіжі газети. З них ми дізнаємось про новини та події, які відбулися в різних країнах. Де знайшли залізну руду, де побудували завод, які відкриття зробили вчені, яких рекордів досягли спортсмени, як народи всієї Земної кулі борються за мир в усьому мирі. Разом з газетами та журналами до нас в будинок приходять незвичайні люди: поети, композитори, вчені, винахідники, мандрівники, політичні діячі та інші. Звідкіля газета так швидко взнає новини? Скажіть будь ласка!
(Діти відповідають)
Бібліотекар. Так дійсно.
В усіх куточках світу у газети є свої кореспонденти, які уважно слідкують за життям і про саме цікаве негайно повідомляють до газети. По радіо, телефону, телеграфу приходять до редакції новини. А на наступний день ці новини з’являються в газеті. Газети та журнали друкують великим тиражем на спеціальних машинах в друкарні. Тому одночасно свіжі номери періодики читають мільйони людей. Багато людей приймають участь в виданні газет та журналів – кореспонденти, редактори, художники, друкарі, складальники та інші люди, які працюють на друкарських та складальних машинах. А готову продукцію розвозять в усі кінці світу машини, поїзди, літаки, пароплави. (Показати плакат „Як випускають газети”)
– А що означає слово „газета”?
Довідкове бюро
Газета – періодичне, переважно щоденне видання друку, яке містить різноманітні матеріали про поточні події. Газета містить також літературні твори, ілюстрації, фотографії та рекламу.
Газети бувають: державні, обласні, районні, низові (газети установ, учбових закладів наприклад „Гімназист”).
Групова робота.
1 група „Новачок”
2 група „Казковий вечір”
3 група готує розповідь про інші газети для дітей з каталогу газет та журналів, які виходять в Україні.
Практична робота.
Діти розглядають газети, звертають увагу на № газет, рік видання, ким видається газета, які рубрики включає в себе, як оформлена.
Бібліотекар доповнює відповіді дітей.
ПАМ’ЯТКА
Як читати газети
Читай газету кожен день. Газета допоможе тобі дізнатися про найважливіші події, що відбуваються в світі, про життя і справи твоїх ровесників, які живуть у нашій країні і за рубежем.
Починай читання газети з перегляду заголовків усіх статей. Це допоможе тобі вибрати потрібний важливий і цікавий для тебе матеріал.
Читай кожну статтю уважно, визначаючи, що головне в ній і чому вона вчить.
Звертай увагу на незрозумілі слова. Їх пояснення знайдеш у словнику.
Візьми книгу про те, що особливо зацікавило тебе при читанні газети.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
Гра „Краща газета”
Діти діляться на 3 команди.
Кожній команді дається аркуш паперу, фломастери, олівці, лінійки, вирізані малюнки. Завдання скласти першу сторінку газети. Описати сьогоднішній бібліотечний урок. Виграє та команда, що краще виконала завдання, краще складе рекламу про свою газету. (Діти складають реклами про свої газети).
- Підсумок уроку.
- Ми з вами ознайомились з періодичними виданнями для дітей.
- Які нові слова вивчили?
Словничок
періодичне видання | комплект |
газета | редактор |
журнал | редакція |
тираж | дописувач |
примірник |
- Зараз перевіримо як ви працювали протягом уроку.
ВІКТОРИНА
Що таке періодичні видання?
- Чому вони називаються періодичними?
- Що таке рубрика?
- Які дитячі газети знаєте?
- Що означає слово газета?
- Які дитячі журнали знаєте?
- Який журнал про природу? („Яблунька”)
- Яка різниця між газетою і журналом?
- Як називається наша районна газета?
- Які ще газети випускаються в м.Шпола?
- Нагородження переможців.
Бібліотекар.
- Отже, якщо ви, діти, будете читати журнали і газети, то будете знати про всі події, що відбуваються в нашій країні, то вони відкриють для вас скарби знань, умінь, доброти, радості.
VІ . Домашнє завдання.
За допомогою періодичних видань знайти і оформити журнал-книжечку.
1 ряд – про рослинний і тваринний світ нашого міста.2 ряд – про видатних людей нашого міста (співаки, поети, танцюристи, підприємці).
3 ряд – про підприємства нашого міста, скласти рекламу про їх продукцію.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Ландо А.І. Народження газетного рядка: Нариси. – К.: Веселка, 1983. – 86 с.
2. Глухов А.Г., Лавринович И.И. Наша библиотека. – М.: Книга, 1969. – 112с.
4 КЛАС
Тема: Довідкова література допомагає мені вчитися
Мета: познайомити дітей з існуючою довідковою літературою, навчати дітей користуватись словниками, енциклопедіями, виховувати інтерес і потребу до роботи з довідковою літературою.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу:
Бібліотекар. Сьогодні урок у нас незвичайний. Тему уроку ви зараз мені скажете. Прочитайте прислів’я: „Золото добувають із землі, а знання – з книжок”.
(учні вголос читають прислів’я).
Бібліотекар. З яких книжок добувають знання?
Відповідь учнів.
Бібліотекар. Сьогодні ми познайомимося з довідковою літературою. Як ви гадаєте, яка це – довідкова література?
(Відповіді учнів).
Бібліотекар. Ми сьогодні з нею познайомимося, будемо вчитися користуватися цією літературою.
Знайомство з довідковою літературою:
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА: СЛОВНИКИ, ДОВІДНИКИ, ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Бібліотекар. Чим ви вже користувались в своєму житті?
Учні. Ми вже користувались деякою літературою. Зокрема орфографічним словником, словником синонімів, тлумачним словником.
Бібліотекар. В якій послідовності записані слова у словниках?
Учні. За алфавітом.
Знайомство із значенням слів.
Бібліотекар. Візьміть тлумачні словники. Перший ряд визначатиме значення слова „словник”, другий – слова „енциклопедія” і третій ряд – значення слова „довідник”.
(Учні виконують завдання)
СЛОВНИК – збірник слів в алфавітному порядку з поясненням, тлумаченням або перекладом на іншу мову.
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ – наукові довідники у формі слова – систематизований огляд відомостей з будь-якої галузі виробництва або науки.
ДОВІДНИК – книжки, що містять короткі відомості з певних питань
Знайомство зі словниками, енциклопедіями, довідниками.
Словники – знайти щось про слово: наголос, будову слова, значення.
ІV. Закріплення нових знань
Практична робота з довідковою літературою.
Бібліотекар. В якій книжці ми шукатимемо, як правильно пишеться слово?
Учні. В орфографічному словнику.
Бібліотекар. Знайдіть, як пишуться слова „кропива”, „конденсатор”. Напишіть на дошці.
(Учні виконують завдання)
Бібліотекар. Де ми шукатимемо синоніми до слова ……………?
Учні. В словнику синонімів.
Бібліотекар. Знайдіть синоніми до слова „гарний”
Учні. Хороший, красивий, красний, вродливий, чепурний.
Бібліотекар. Синоніми до слова „пастух”.
Учні. Чередник, скотар, табунник, отарник, вівчар.
Бібліотекар. Знайдіть антонім до слова „святковий”
Учні. Буденний.
Бібліотекар. До слова „з’єднувати”.
Учні. Роз’єднувати.
Бібліотекар. Де ми шукатимемо переклад слів з російської мови на українську та навпаки?
Учні. В російсько-українському та українсько-російському словнику?
Бібліотекар. Перекладіть на українську мову слова „бесідка”, „ландыш”.
Учні. Альтанка, конвалія.
Бібліотекар. А тепер перекладіть з української на російську мову слова „багнет”, „електромережа” і „пліснява”.
Учні. Штык”, „електросеть”, „плесень”.
Бібліотекар. Де ми шукатимемо про історію предмета, його виникнення?
Учні. В енциклопедії.
Бібліотекар. Прочитайте, як називається енциклопедія, що лежить у вас на парті.
Бібліотекар. На картках є завдання. Знайдіть відповіді на запитання. Знайдіть відомості про марш, материк, картоплю, метро, кіностудію.
(Учні виконують завдання)
- Підсумок уроку.
Бібліотекар. Для того, щоб правильно писати й говорити, щоб розширити свої знання, яка література має завжди бути у вас на столі?
Учні. Довідкова.
Бібліотекар. Що належить до довідкової літератури?
Учні. Словники, енциклопедії, довідники.
Бібліотекар. Що треба добре знати, аби швидко знайти потрібне слово в словнику чи енциклопедії?
Учні. Треба добре знати алфавіт.
Бібліотекар. Довідкова література дуже корисна й потрібна не тільки вам, учням, а й вчителям, батькам. І треба дружити зі словниками, енциклопедіями. І ніколи не соромитися заглянути в книгу. Не дарма в народі кажуть: „З книгою подружишся – розуму наберешся”.
VІ. Домашнє завдання.
Вивчити алфавіт.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Твій друг книга.- Київ: Веселка, 1989, 216с.
2. Львов С. Книга о книге. – М.: Просвещение,1980. – 208с.
3. Сергеев В.Н. Словари – наши друзья и помощники. – М.: Просвещение, 1984. – 142с.
4. Печенізька З.А., Руднєва М.С. Бібліотека. – К.: Мистецтво, 172с.
5 КЛАС
Тема: Дитячі енциклопедії, довідники, словники
Мета: розширити знання дітей про довідкову літературу. Навчити користуватись енциклопедіями, різними видами словників. Виховувати дбайливе ставлення до книг.
Обладнання: книжкова виставка «Довідкова література – скарбниця мудрості людської», плакати «Структура довідкової літератури», «Типи і види словників», карточки до гри , на партах словники, довідники, енциклопедії.
Хід уроку
Епіграф:
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
М.Рильський
І. Оголошення теми і мети уроку.
Вступне слово бібліотекаря: Чи доводилось вам користуватись словниками, енциклопедіями? А у кого дома є свої енциклопедії? Важко уявити працю вченого, письменника, журналіста, вчителя, навчання учня, студента без надійних помічників: різноманітних словників, довідників, енциклопедій.
Отже сьогодні ми з вами познайомимось з довідковою літературою: найрозумнішими книгами, які можуть дати відповідь на всі запитання.
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
Роздивимось книжкову виставку «Довідкова література – скарбниця мудрості людської». На ній такі різні книги: тут ми бачимо книги з мови і з географії, книги про автомобілі і про динозаврів, навіть є книги на іноземній мові? Як ви думаєте, що об’єднує їх? Всі вони не художні, їх не будеш читати з початку до кінця, але до них ти будеш звертатись сотні разів, коли треба вияснити чи вірно написане слово в диктанті, що означає якесь незрозуміле слово, заглянеш до них, коли треба перевести текст на іноземну мову чи навпаки, вони будуть тобі потрібні для написання реферату.
Всі ці книги довідкового характеру. Роздивимось таблицю «Довідковий фонд», книги в ньому поділяються на словники, енциклопедії і довідники. І допоможуть ці книги – всезнайки лише тим, хто вміє ними користуватись.
Розглянемо як побудована кожен том 12 томної «Дитячої енциклопедії». На корінці ми бачимо номер тому і слова якими починається і закінчується цей том, написані вони для зручності: не беручі в руки важкий том з полиці, по надписам на корінцях можна визначити чи є потрібне нам слово в даному томі. Статті розташовані за темами, наприклад 3 том вміщує відомості з математики, фізики, хімії. На початку поданий зміст всього тому, далі статті і в самому кінці – алфавітний покажчик імен і предметів. Які ще енциклопедії ви бачите на виставці?
Справжнім сховищем найцінніших скарбів можна назвати енциклопедії. Отже, запам’ятайте, енциклопедія – довідкова книга, яка містить відомості з усіх галузей життя. Енциклопедії бувають галузеві, які детально висвітлюють якусь одну тему.
Звернімось до нашої виставки. Прочитайте, які галузеві енциклопедії є в нашій бібліотеці. („Правова енциклопедія школяра”, „Україна. Дитяча енциклопедія”, „Енциклопедія для хлопчиків”, „Географічні відкриття”, „Походження життя на землі”, „Міфологія”, „Українська література”, „Музика”, „Архітектура”. Чи подобаються вам ці книги”?
Крім галузевих є універсальні енциклопедії, в яких містяться відомості з усіх галузей знань. Назвіть, які представлені на виставці. („Велика ілюстрована енциклопедія ерудита”, „Все про все на світі”, „Дитяча енциклопедія”).
Розглянемо ще одну складову довідкового фонду. Відгадайте загадку:
Я тобі відкрию світ –
Тільки вивчи алфавіт.
Помічник, не витівник,
Мудрий вчитель твій… (Словник)
Які словники вам відомі? Крім орфографічних, тлумачних існують дуже багато словників. Розглянемо таблицю. Словники поділяються на мовні : орфографічні, тлумачні, орфоепічні, словники синонімів, словники антонімів тощо. Відомий український письменник Д.Білоус навіть присвятив тлумачному словникові вірш. (Учень читає вірш „Тлумачний словник”)
Крім мовних словники поділяються на енциклопедичні, пояснюють не самі слова, а означені ними поняття; перекладні (українсько-німецький, російсько-український) і тематичні або спеціальні – присвячений одній якійсь темі (про тварин, про мистецтво, географічні). Відомий французький письменник Анатоль Франс сказав: „Словник – це весь всесвіт в алфавітному порядку”.
В нашій бібліотеці є такі словники для школярів: мовні (називати і показувати), тематичні, енциклопедичні. В словниках є передмова, яка розповідає як користуватись словником, додатки, список скорочень. В більшості словників розташування слів алфавітне Як ми чули в загадці словник – тому відкриває свої таємниці, хто добре знає алфавіт. Проведемо гру „Не розірви ланцюг”. (Клас ділиться на три команди , від кожної 1 учень у дошки для записування літер, роздаються картки з завданнями, після закінчення визначається переможець)
Третьою складовою довідкового фонду є різноманітні довідники. За розміром вони менші ніж енциклопедії, містять короткі відомості з якоїсь теми. Розраховані на масового читача. В нашій бібліотеці до послуг читачів такі довідники:( знову звертаємось до виставки) „Словник – довідник з релігієзнавства”, довідники з історії різних видань, „Країни світу”, „Культура української мори”, „Довідник з елементарної математики”, „Довідник школяра”
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
За допомогою довідкових видань виконайте завдання. Група „істориків” відшукає повідомлення про те, як був написаний перший тлумачний словник української мови; група „мандрівників перекладе слова „словник”, „енциклопедія” на англійську, російську і німецькі мови; „мовознавці” розтлумачать нам слова „енциклопедія”, „словник”, „довідник”; а „вчена рада” підготує висновок нашого уроку „чим відрізняються між собою словники, довідники і енциклопедії. Вам дається 5 хвилин. (по закінченню зачитуються відповіді, вчитель уточнює відповіді, оцінює)
ІV. Підсумок уроку.
Про що йшлося на сьогоднішньому уроці? Що нового ви взнали? Чи сподобався вам урок? І на кінець, нагадаємо ще раз слова М.Рильського, які взяті за епіграф уроку:
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Твій друг книга.- Київ: Веселка, 1989, 216с.
- Львов С. Книга о книге. – М.: Просвещение,1980. – 208с.
- Сергеев В.Н. Словари – наши друзья и помощники. – М.: Просвещение, 1984. – 142с.
- Печенізька З.А., Руднєва М.С. Бібліотека. – К.: Мистецтво, 172с.
6 КЛАС
Тема: З історії виникнення книги (Урок-вікторина)
Мета: Дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства, історію її виникнення та розвиток книгодрукування в Україні. Популяризувати книгу – носія інформації. Виховувати повагу до історії народу, його внеску в розвиток української культури.
Обладнання: виставка: «книга – наш друг на все життя», ілюстрації до книг.
Хід уроку
І. Організація класу.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Що ж таке книга? Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами. Щодня ми маємо справу з книгою в школі та вдома. Про все ми дізнаємося з книг. За допомогою них ми можемо зазирнути у майбутнє, дізнатися, як жили у сиву давнину, якими були древні цивілізації.
Якою ж була перша книга? Чи було її надруковано, чи написано від руки, з чого її було зроблено? Ось про це і піде мова на сьогоднішньому уроці. На якому ми розглянемо такі питання:
- «книги – плитки»
- «книги – стрічки»
- «книга з воску»
- «книга зі шкіри»
- «берестяна книга»
- «книга з паперу»
- Першодрукар Іван Федоров
- Такі книги були знайдені в давньоассирійському місті Ніневії. Писець креслив свої знаки на м’якій глиняній плитці тригранною загостреною паличкою . після цього плитку обпалював гончар. Плитки нумерували, як сторінки, і на кожній проставляли назву.
2.Чому книга у Єгиптян мала вигляд стрічки? Тому, що папірус при згинанні ламався, а стрічку можна було скласти в трубку. Вони були у вигляді стрічки кроків зі сто довжиною. Рядки писалися не у довжину стрічки, а у багато стовпчиків. Таку книгу не можна було сховати в кишеню. Її носили в ящичках.
- Воскові книжечки були винайдені ще в часи древніх римлян. Вони мали такий вигляд: декілька табличок – довідок, охайно витесаних всередині, скріплялися шнурками через дірочки, які були пророблені у двох кутках дощечки. Квадратну виїмку кожної дощечки наповнювали воском. Писали на ній стальною паличкою – стилом. У кожного школяра того часу була підвішена до пояса така табличка.
- У книг із воску і папірусу з’явився суперник – пергамент. Його можна було різати , згинати, зшивати в книги. Окремі аркуші зшивалися і в такому вигляді вони уже виглядали книгою. Були дуже важкими. Їх приковували залізними ланцюгами до стовпів ,щоб ніхто не міг украсти.
- Берестяні книги виникли у нас на Русі в ХІ столітті. Для їх виготовлення брали берест, кип’ятили його, зшкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м’яким.
- Паперові фабрики «паперові млини», виникли у Європі у ХІІІ столітті. Вони були не популярними, на них писали лише те, що мало зберігатися недовго. Продовжували писати на пергаменті. Але з розвитком шкіл, університетів, необхідні були книги , і в великій кількості. Тому папір починає витісняти пергамент.
- Датою народження друкарського верстату був 1440 рік. Особлива роль у становленні друкарської справи належить Івану Федорову. Він друкував книги у Московській державі, у власній типографії у Львові, в друкарні князя Костянтина Острозького в Острозі. Виданий ним у Львові «Буквар» – перший у Європі друкований підручник.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
- Чим відрізняються книги з воску та книги із стрічки?
- Яка книга важча берестяна чи із шкіри?
- Хто такий Іван Федоров?
Вікторина
- Хто першим винайшов матеріал, що нагадував сучасний папір?
- З чого виробляли пергамент.
- Звідки прийшов до нас папір?
- Хто започаткував книгодрукування?
- Підсумок уроку.
Минуло багато часу, поки з’явилися друковані книжки.
Тепер книжка всюди поруч з нами. Вона – наш друг і порадник. Шануйте її, друзі, любіть і бережіть, бо в неї вкладено велику працю багатьох людей.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Огієнко І.І. Історія українського друкарства / Упорядник, авт. іст.-біогр. нарису та приміт М.С. Тимошик.- Либідь.1994-448 с.
2. Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа.-Київ : Абрис, 1991.-272с.
3. Немирововський Е.Л. Мир книги. С древнейших времен до начала ХХвека. -Москва:Книга,1986, 288с.
4. Львов С. Книга о книге. – М.: Просвещение,1980. – 208с.
5. Зернова А.С. Початок книгодрукування в Москві і на Україні.- Дніпропетровськ: Промінь, 1986. – 98с.
7 КЛАС
Тема: Історія книгодрукування в Україні
Мета: ознайомити учнів з історією виникнення книгодрукування в Україні, першодрукарями українських книжок – Швайпольтом Фіолем, Іваном Федоровим, першими друкарнями, першими друкованими книгами. Довести, що першими друкованими слов’янськими книгами були українські.
Обладнання: книжкові виставки, тематичні полиці.
Хід уроку
Вступне слово. Епіграфом сьогоднішнього уроку я взяла слова видатного українського вченого Івана Огієнко „Україна постійно кохалася в друкарстві, ніколи не лякалася книжки і боронила волю свого друку”. Урок наш пройде в формі засідання редакційної колегії шкільної газети „Погляд” , 3 число якої підготував ваш клас.
І. Оголошення теми і мети уроку.
Сьогоднішній урок ми присвятимо історії українського друкарства. „Це питання для нас українців має велике значення, бо воно підкреслює стан нашої давньої культури. Стан українського давнього друкарства дав тоді змогу не тільки займати почесне місце серед цілого слов’янського народу, але й дорівнюватись технікою своїх видань культурним народам Європи”, писав Іван Огієнко. (Повідомлення мети)
Отже, відкриваємо засідання редакційної колегії.
Редактор. Всім нам відомо ім’я першодрукаря Івана Федорова, але ще до нього були спроби друкування українською. Я хочу, щоб перші рубрики газети були присвячені саме цим історичним подіям. Повідомте, що ви відшукали.
Журналіст. Доля судила, щоб найперші книжки, надруковані кирилицею, серед цілого слов’янства були українські. Перший друкар українських книжок був німець – Швайпольт Фіоль, (ім’я Швайпольт – онімеччине слов’янське ім’я – Святополк), деякий час жив у Кракові, де в той час проживало багато українців, в них Фіоль навчився української мови. Головним ремеслом Фіоля було гафтярство – вишивання шовком або по шовку. Від природи Фіоль був людиною надзвичайно здібною, буваючи в Німеччині, приглядався різних технічних праць, певне там навчився нового тоді друкарського ремесла. Десь 1489 р. Фіоль почав друкувати перші українські книжки. Знайшов і майстра, що надзвичайно гарно виготовив потрібний шрифт.
Першими книжками, які видрукував Фіоль, були Октоїх та Часословець, обидві 1491 р. Крім цього надрукував ще дві книги – Тріодь пісну та Тріодь цвітну, але вже без зазначення місця та часу друку. Всі ці книги церковно-богослужбові, є звістка, що була і п’ята книга – Псалтир, але самої книги до нашого часу не дійшло. Мова цих видань має дуже багато відзнак живої української мови, в календарях багато імен святих – це, а також форма видань доказує, що книги друкувалися саме для українців. Цього ж 1491 р. краківська духовна інквізиція арештовує Філя, книжки спалюють, після визволення Фіоль покидає Краків, відновити друкарню в нього вже не має матеріальних засобів.
Редактор. На мою думку, стаття гідна, щоб її прочитали наші читачі. Які джерела ви використовували?
Журналіст. Книгу професора І.Огієнка „Історія українського друкарства”
Редактор. Ми не можемо обійти у нашій газеті і Франциску Скорину, першого „руського” друкаря. Історичний оглядач ознайомить нас зі своїм матеріалом про нього.
Історичний оглядач. Білорус „из славного града Полоцка”, Скорина народився десь коло 1490 р. в міщанській купецькій православній родині. В краківському і Падуанському (Італія) університетах вивчав медицину і філософію, отримав ступінь доктора медицини. В 1512 р. вертається додому і приступає до культурної праці.
В той час дуже відчувався брак біблійних книг. І от Скорина надумав перекласти цілу Біблію на тодішню літературну „руську мову”, спільну тоді для українців і для білорусів. І не тільки перекласти, але й видрукувати всі біблійні книжки. Добув Скорина потрібні рукописи і поїхав до Праги, де й заснував власну друкарню. За 1517 – 1519 рр. видруковує 23 бібліійні книжки. Додав усіх старань, щоб видання його були найкращими із зовнішнього боку. Книги Скорини друкарською технікою стояли дуже високо і його друк наслідували навіть в Германії. Слава про видання Скорини голосно пішла по всьому слов’янському світові, але за якихось причин Скорина змушений був переїхати до Вільни (Вільнюс), де засновує привезену з Праги друкарню. Та праця його обмежилась лише двома книгами: „Апостолом” та „Малою Подорожньою Книжецею”. Праці Скорини мали велике поширення і скрізь викликали наслідування. І коли після Скорини відновилося друкарство в інших містах, то скрізь на першодруках відчувався певний Скорини вплив.
Редактор. Вам вдалося стисло повідомити про життя і діяльність Скорини, наголосити на великому значенні його праці для всього українства. Ваша стаття баз змін увійде до числа. Отже, настала черга оповідання про Івана Федорова. До слова прошу завідуючого літературним відділом.
Завідуючий літературним відділом. У 1563 році цар Іван Грозний «повелів на кошти своєї царської казни улаштувати дім, де провадити друкарську справу». Тут 19 квітня 1563 року і розпочалося друкування «Апостола». Побачила світ ця книга наступного року, 1 березня. Крім неї, Іван Федоров разом з Петром Мстиславцем у Москві надрукували двома виданнями у 1565 році ще одну книгу — «Часовник». Цей малоформатний збірник молитов у свій час служив навчальним посібником. Близько 1567 року друкарі покидають Москву і направляються у Литовське велике князівство. У невеличкому містечку Заблудів у 1568 році московські друкарі під заступництвом гетьмана Г.А. Хоткевича створили друкарню. Тут вони 1569 року видрукували своє останнє спільне видання — «Євангеліє учительне». І тут же в 1570 році Іван Федоров уже сам (Петро Мстиславець переїхав у Вільно) видав «Псалтир з Часословцем». Ці книги відіграли величезну роль у культурному і політичному житті Білорусії XVI століття, вони стали надійною опорою у боротьбі за утвердження національної культури. Незабаром меценат Івана Федорова — гетьман Г. Хоткевич — захворів і відійшов від своїх починань. Давши друкареві наділ землі, він звелів йому зайнятися землеробством. Але не в цьому вбачав своє покликання великий просвітитель. Впевнений у значимості свого покликання і розпочатої справи, Іван Федоров мріє про створення власної друкарні, незалежної ні від магнатів, ні від меценатів. Із цією метою восени 1572 року він покидає Заблудів і направляється в Україну, у Львів.
Іван Федоров місцем організації своєї друкарні невипадково обрав Львів. У XV—XVI ст. він був великим торговельно-промисловим центром, важливим осередком культурного життя. На початку 1573 року друкарня була створена.
У лютому 1573 року Іван Федоров почав друкувати першу в Україні книгу — «Апостол». Побачила вона світ у лютому 1574 року. її поява і започаткувала українську друковану книгу. Із цього часу відраховується історія українського книгодрукування. Львівський «Апостол» був виданий за зразком московського. Відрізняється він тільки дещо більшим обсягом і багатшим художнім оформленням. Глибоко розуміючи значення освіти для народу, Іван Федоров того ж 1574 року видає у Львові «Буквар» — перший друкований підручник у східних слов’ян. Це федоровське видання стало зразком для численних пізніших російських, українських і білоруських навчальних посібників. Після абетки, складів і зразків відмінювання тут подавалися тексти для читання, серед яких, крім суто старослов’янських, були й українсько-білоруського походження. Вивчивши «Буквар», школярі могли читати не лише старослов’янською, але й російською, українською та білоруською мовами. Адже у всіх цих братніх мовах вживалася та сама кирилична абетка.
На початку 1575 року Іван Федоров, залишивши Львів, переїхав на Волинь, у місто Острог, де в той час склався своєрідний культурно-освітній осередок. Тут групувалися вчені і письменники-полемісти, виникла українська школа вищого рівня. Друкарня, яку очолив Іван Федоров, була тісно зв’язана з Острозькою колегією, діяльністю літературно-наукового гуртка. Тут першодрукар у співдружності з Острозькими філологами в 1578 році видав церковнослов’янською і грецькою мовами «Азбуку», а в 1580—1581 роках — призначену для домашнього читання «Книгу Нового завіту», первісток вітчизняної бібліографії — «Книжку» Тимофія Михайловича, у вигляді аркуша «Хронологія» — вірш Андрія Римші, написаний тогочасною українською літературною мовою. Таким чином, з друкарні Івана Федорова вийшло перше у нашій країні окреме видання поетичного твору. Найбільшою і головною працею Івана Федорова в Острозі було друкування Біблії.
Острозька Біблія — монументальне видання, видрукуване форматом фоліо на 628 аркушах. Біблія стала справжнім шедевром друкарського мистецтва. В орнаментальному оформленні останньої використано мотиви української рукописної книги, традиції художньої народної творчості. Не випадково Острозька Біблія послужила взірцем поліграфічної майстерності для наступних поколінь друкарів.
Незабаром після друку Біблії Іван Федоров повернувся до Львова. У цей час він займався винахідництвом у галузі військової техніки, зокрема, створив дослідний зразок розбірної багатоствольної гармати. Планував він і видання нових книжок. Але невблаганна смерть не дозволила здійснити ці задуми. 5 (15 за новим стилем) грудня 1583 року друкар помер.
На могилі першодрукаря (в Онуфріївському монастирі на Підзамчі) вірні друзі поклали надгробну плиту. Навколо першодрукаревого герба було викар-бувано в камені слова: «Іван Федорович — друкар москвитин, которий своїм тщанієм друкованіє занедбалоє обновил. Друкар книг, перед тим невиданих».
Але книгодрукування в Україні, засноване Іваном Федоровим, розповсюджувалось, міцніло, росло, служачи справі освіти і культури.
Редактор. Надзвичайно цікавий матеріал, але для друку в газеті його прийдеться дещо скоротити.
ІІ. Закріплення матеріалу. Підсумок уроку.
Запитання і завдання:
- Хто поклав початок українському книгодрукуванню?
- Як називається перша українська друкована книга?
- Коли побачив світ перший у східних слов’ян друкований підручник?
- Які книги видрукував Іван Федоров?
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Огієнко І.І. Історія українського друкарства / Упорядник, авт. іст.-біогр. нарису та приміт М.С. Тимошик.- Либідь.1994-448 с.
- Огієнко І.І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа.-Київ : Абрис, 1991.-272с.
- Немирововський Е.Л. Мир книги. С древнейших времен до начала ХХвека. -Москва:Книга,1986, 288с.
- Львов С. Книга о книге. – М.: Просвещение,1980. – 208с.
- Зернова А.С. Початок книгодрукування в Москві і на Україні.- Дніпропетровськ: Промінь, 1986. – 98с.
8 КЛАС
Тема: Бібліотечно-бібліографічні покажчики, списки рекомендованої літератури
Мета: дати поняття про бібліографію, її призначення, ознайомити учнів з бібліографічними покажчиками; розвивати уміння і навики складати списки рекомендованої літератури; виховувати любов до книги.
Обладнання: бібліографічні покажчики, картотека газетно-журнальних статей, тематична картотека, зразки списків рекомендованої літератури.
Хід уроку
І. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
- Слово бібліотекаря.
Цікаво було б підрахувати, скільки ви вже книг перечитали. Здається безмежну кількість. У тім, ще не всі. І це прекрасно, бо скільки ще попереду відкриттів й звершень.
Усі ми не раз чули про те, що потрібно любити книги, берегти їх. Але крім цього, книга повинна стати вашим вірним другом, помічником, тому потрібно навчитися правильно нею користуватися. Мандрівник, що потрапив до незнайомого міста або країни обов’язково користуватиметься довідником-путівником. Такі дороговкази існують й у країні книги. Це каталоги, картотеки, що містять потрібну інформацію про будь-яку книгу – прізвище, ім’я, по батькові автора, анотацію, видавництво, місто й рік видання, прізвище перекладачів, редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж – вихідні дані. Також у пошуку потрібної інформації нам допомагають рекомендовані бібліографічні списки і покажчики літератури.
З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Їх так багато, що навіть за все життя їх не можна перечитати. Та засмучуватись не варто, адже прочитати всі книги не можливо і не обов’язково.
Головне орієнтуватись у цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. А допоможе нам у цьому бібліографія.
Що ж таке бібліографія? Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на це запитання.
- Повідомлення учнів-бібліографів.
1 учень. Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на
це запитання. Почну з красивою легенди. Згадаємо легенду про Аріадну, дочку крітського царя Міноса. За переказами стародавніх греків, на Кріті, „Острові таємниць”, розміщеному далеко у Середземному морі, був збудований палац-лабіринт з величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, де жило чудовисько, напівлюдина-напівзвір – Мінотавр. Багато гідних і хоробрих юнаків намагалися з ним боротися. Але жоден з них не зміг знайти зворотного шляху із заплутаного лабіринту. Вдалося це лише Тесею.
Мудра Аріадна вручила своєму коханому меч і клубок ниток. Перемігши Мінотавра, за напрямом розпутаної нитки, Тесей легко відшукав зворотній шлях із лабіринту.
2 учень. Розміри книжкових багатств, які постійно збільшуються, для сучасного
читача є аналогічним лабіринтом. Щоб не збитися з дороги і знайти правильний шлях до знань, і учень, і вчений, як легендарний Тесей, повинні володіти чарівною ниткою пізнання.
Саме такою ниткою в лабіринті книг є бібліографія.
Слово „бібліографія” має давньогрецьке походження „бібліо” – книга, „графо” – пишу. Спочатку, приблизно у V ст. до н.е., бібліографами називали людей, які переписували книги.
Після краху античного світу це слово зникло. А з’явилося знову тоді, коли винайшли книгодрукування – тоді бібліографами стали називати типографів. І тільки в першій половині ХVІІ ст. французькі вчені почали користуватися цим словом у тому значенні, яке існує і досі – „книг опис”, за аналогією слів „географія”, „біографія”.
Російський бібліограф Анастасович першим дав визначення бібліографії як науці. А на першій емблемі цієї науки були викарбувані слова „Ключ до всіх знань”.
У грецькій міфології існує 9 муз мистецтва. Наприклад: – Терпсіхора – муза танцю; Мельпомена – муза театру. А французький вчений Лон шан назвав бібліографію десятою музою, яка вміє заполонити розум і душу людини.
- Словникова робота.
Бібліотека – заклад, де зберігаються та видаються книги для тимчасового користування, читання, ще власне зібрання книжок.
Бібліографія – науковий, систематизований опис книг та інших видань. Список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань.
Каталог – (грецьке – список) – системний перелік книг, картин, музейних експонатів та інших предметів, складений для полегшення їх розшуку.
Анотація – (лат. зауваження, примітка) – коротка характеристика книжки або її частини. Вона розташовується на обороті титульної сторінки.
Анотація складається з частин, які вказують: а) кому адресована книга; б) призначення; в) короткий зміст.
Покажчик – довідкова книжка, або довідковий список, доданий до книжки, дисертації тощо.
Бібліотекар. Завдання бібліографії не тільки вести опис книг, а й ознайомлення з їх змістом, вибір і рекомендація читачам найкращих книг. З бібліографією ви вже зустрічалися і багато разів, але мабуть, не підозрювали цього.
Взагалі списки „Що читати влітку”, картотеки в бібліотеці (показ картотек, перелік книг, що радять читати вчителі).
Пригадайте, в яких газетах та журналах ви зустрічали списки або бесіди про книги? Правильно? Це газета „Новачок” та журнал „Однокласник”. Щоб вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу для підготовки до уроку чи твору, скласти для себе список книг на обрану тему – це можна зробити за допомогою бібліографічних покажчиків.
По формі і зовнішньому вигляді бібліографічні покажчики схожі на звичайні книжки. Проте коли відкриємо і почнемо читати, відразу помітимо різницю – їх неможливо читати, тому що це перелік книг.
Пишуть бібліографічні покажчики не письменники, а працівники наукових бібліотек – бібліографи. Бібліографічні покажчики – це книги про книги. За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики.
Та все ж таки більшість їх є тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.
- Практична робота.
Пропоную вашій увазі рекомендований бібліографічний покажчик „Світ гармонії і краси, який розрахований для учнів 7-8 класів.
До покажчика включено кращу науково-популярну, науково-художню та художню літературу про образотворче мистецтво та архітектуру. Покажчик складається з п’яти розділів.
Книжки першого розділу „Мистецтво дивитись і бачити” розкривають перед вами таємниці живопису, графіки, скульптури, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва. Вони розміщені за принципом від загального до конкретного.
Другий розділ „Лінія і колір” присвячений живопису та графіці і має підрозділ „Майстри живопису та графіки”. Розміщення книжок тут – від загального до конкретного, а в підрозділі – за хронологією життя і діяльності митців.
Наступний розділ „Образи скульптури” розповідає про засоби художнього вираження і жанри скульптури. Він включає підрозділ „Майстри різця”. Література розміщена в тому порядку, що і в попередньому розділі.
Чарівний світ архітектури відкриють вам книжки четвертого розділу „Слово про архітектуру”. Література тут розміщена за алфавітним порядком.
З книжок останнього розділу „Сонячні барви декоративно-прикладного мистецтва” ви дізнаєтесь про народні художні промисли, творчість майстрів та народних умільців. Література розміщена за алфавітним порядком.
Для тих, хто зацікавиться образотворчим мистецтвом і захоче спробувати в ньому свої сили, в покажчику вміщено додаток „Для допитливих і кмітливих”.
Глибше зрозуміти кращі зразки вітчизняного образотворчого мистецтва допоможе вам додаток „Альбоми”, де зібрано видання, що розповідають про художні зібрання музеїв, в основному України, а також альбоми, присвячені творчості вітчизняних майстрів живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.
Покажчик „Письменники Борислава” познайомить вас із письменниками рідного краю.
Бібліографічний покажчик складається з трьох розділів в межах яких матеріал систематизовано за алфавітом прізвищ письменників. Подаються найважливіші відомості з життя і творчості письменників, а також список літератури, яка ширше розкриває життєвий і творчий шлях письменника та його зв’язки з Бориславом. В кінці подано іменний покажчик.
Покажчик розрахований на широке коло читачів. Ми з вами познайомились з деякими бібліографічними покажчиками.
Як же користуватися ними?
Насамперед уважно прочитай передмову. З неї дізнаєшся з яких розділів складається покажчик, яка література до нього включена. Заглянь також у зміст, це полегшить тобі знайти потрібний матеріал. Подумай, в якому розділі слід шукати потрібну літературу, у ньому є перелік збірки і довідкові книги, які допоможуть вибрати книгу і розібратися в ній. На сторінках покажчика є такі дані про книгу: автор, назва, анотація, тобто коротка розповідь про книгу. На останніх сторінках в алфавітному порядку подані автори і назви всіх книг, названих в покажчику.
Бібліографічні списки можна помітити на сторінках газет, журналів, коли читаємо цікаві розповіді про нові книги, поради що можна читати. Якщо постійно слідкувати за пресою, придивлятись у їх бібліографічні відділи, то завжди можна знати про всі новинки у світі книг.
Неодноразово можна прочитати рекомендовані бібліографічні списки у науково-методичній літературі, навчальних підручниках і посібниках. З ними, ви, безперечно, зустрічаєтесь і звертаєте увагу дуже часто.
У довідковій літературі також є бібліографічні списки. А чи звернули ви увагу на те, що в них коротко розповідається про щось, а в кінці є список додаткової літератури, щоб розширити ваші знання.
В яких енциклопедіях ви зустрічали ці списки?
Так, звичайно, у дитячій енциклопедії. Вона створена спеціально для вас. Кожен її том присвячений окремій галузі знань і закінчується розділом „Що читати?”. Наприклад в т.10 Дитячої енциклопедії „Література і мистецтво” у рекомендованому бібліографічному списку „Що читати з літератури?” запропоновано літературу про письменників, художників, композиторів, акторів.
Отже, за допомогою бібліографічного рекомендаційного списку покажчика, ви зможете вибрати собі потрібну книгу для читання; орієнтуватись у величезному книжковому морі.
- Бесіда з учнями:
- Як побудовані бібліографічні покажчики?
- Які ви знаєте види покажчиків?
- Чим відрізняється покажчик від тематичного каталогу?
- Які бувають списки рекомендованої літератури?
ІІІ. Підсумок уроку.
ІV. Домашнє завдання.
Скласти рекомендаційний список літератури „В світі цікавого”, „Шукачам пригод та фантастики”.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Мезьер А. В. Словарный указатель по книговедению. Ч. 1. А – Ж. М. – Л. 1931. Стлб. 71.
- Берков П. Н. Библиографическая эвристика. – М.: Книга, 1969. – 200с.
- Садофьев А. Ф. Библиографический указатель как система // С. библиография. 1979. № 2.
9 КЛАС
Тема: Систематичний і алфавітний каталоги
Мета: ознайомити з будовою каталогів, визначити призначення каталожних карток; вивчити шифр книги, його елементи; навчитися складати замовлення на книжку за алфавітним каталогом; проаналізувати розташування каталожних розділювачів в каталозі, їх важливість під час пошуку книг.
Обладнання: каталоги, каталожні картки, таблиця розділів СК.
Хід уроку
І. Організаційний момент.На минулому уроці ви ознайомились з поняттям каталог, почули історію виникнення каталогів. Пригадайте, які ви знаєте каталоги? Чим вони відрізняються?
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Бібліотекар. Каталоги складаються з каталожних карток. Кожну книжку, яка надійшла до бібліотеки, описують на картки, зазначаючи ім’я автора, назву книги, її тираж, рік видання, назву видавництва, місце, де вона була надрукована, кількість сторінок, вартість. На картці можуть бути вказані також прізвища авторів передмови, зазначено, вітчизняна ця книга чи перекладена і хто її перекладав. Іноді на картці є короткі відомості про зміст книги (анотація).
У лівому верхньому кутку зазначено так званий шифр книги, під яким вона розміщується на книжковій полиці. У шифрі вказується розділ, у якому книжку треба знайти на полиці. Книжки на полицях розставлені за розділами (темами). Розділи такі ж, як і в систематичному каталозі, тому що каталог відповідає фонду. Отже, перша цифра шифру на картці означає її місце на стелажі, останні цифри та літери відображають підрозділи (як у каталозі).
Далі в шифрі вказується авторський знак. Перша літера — початкова літера прізвища автора книги, а якщо його немає — початкова літера назви книги. Цифра означає позицію автора в алфавітному ряді. Якщо картка стоїть у систематичному каталозі, то головну роль у шифрі книги відіграє верхній рядок, де вказано розділ, у якому її треба шукати на полиці. В алфавітному каталозі — нижній рядок, де за першою літерою картка ставиться в алфавітний ряд.
Якщо відомі автор та назва твору, то визначити, чи є книга у фонді, можна за допомогою алфавітного каталогу.
Усі картки в такому каталозі розташовані в алфавітному порядку за прізвищами авторів. Звісно, що тут поруч можуть бути картки на буквар та солідну наукову працю, а по сусідству з іменами письменників та вчених, відомих в усьому світі, ім’я письменника-початківця.
(Демонструється алфавітний каталог)
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.
– Як розташовуються в каталозі картки, якщо трапляються книги авторів з однаковими прізвищами? (За алфавітом літер ініціалів.)
– Як розташовуються в каталозі картки, якщо немає автора? (За першою літерою книги.)
– Як розташовуються в каталозі картки, якщо початок назви книги однаковий (наприклад: «Вивчення в школі хімії», «Вивчення в школі фізики»)?
за колективним автором: назва установи, партії, держави.
Бібліотекар аналізує відповіді учнів, підводить підсумки.
Далі демонструється будь-яка каталожна шухляда.
Звертається увага, що, крім каталожних карток, у каталозі для швидкого пошуку використовуються так звані каталожні розділювачі. Вони є центральні — з назвою літер алфавіту, лівосторонні та правосторонні — допоміжні, з назвою груп літер, або виділення автора — персони (персоналії)
Ознайомимось тепер з систематичним каталогом, який є провідним каталогом у бібліотеках. Перед тим, як розглянути поняття СК, назвіть, будь ласка, своє хобі.
– Мабуть, кожному з вас своїх особистих знань для заняття вашою справою не вистачає, і тоді ви звертаєтеся до літератури. З кожним роком навчання в шкільній програмі з’являються нові предмети, відповідно, розширюється коло книг, які потрібно прочитати. А ще й реферати, творчі роботи… Як же зорієнтуватися в книжковому фонді бібліотеки? Як дізнатися, яка література є в бібліотеці з галузі знань, що вас цікавить? На допомогу приходить СК.
– Пригадаймо із попередніх занять, що таке СК?
(Систематичний каталог — це бібліотечний каталог, у якому картки з бібліографічним описом книг розміщені за галузями знань відповідно до певної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації. Він інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі, з того чи іншого питання є в шкільній бібліотеці, допомагає учням використовувати їх для засвоєння знань, для самоосвіти).
(Учням пропонується порівняти АК та СК. Для цього показати скриньку АК та СК). Для дітей молодшого і середнього шкільного віку роздільники можуть бути кольоровими та ілюстрованими. Кольоровими можна зробити і розділові картки відділів СК.
Роздільники в СК, як і в АК бувають: центральні, лівосторонні, правосторонні.
Основні розділи (ті, що перелічені на плакаті) позначаються на центральних роздільниках, підрозділи – на лівосторонніх та правосторонніх.
На розділових картках усі необхідні дані записуються чітким бібліографічним почерком чорною тушшю або друкуються на друкарській машинці. Це робиться для того, щоб будь-який читач міг розібрати написи в каталозі.
Як же вести пошук літератури за допомогою СК?
На сучасному етапі дуже часто і учні, і вчителі цікавляться темами, пов’язаними з комп’ютером (робота з ним, мови програмування, комп’ютерні обчислення та ін.).
Для того, щоб ознайомитися з літературою з цих питань, треба чітко визначитися, у якій галузі знань належить вести пошук. Звертаємося до таблиці з переліком розділів СК. Для нашого пошуку підходить розділ З — «Техніка, технічні науки».
Шукаємо в каталожній шафі шухляду, де зібрано літературу третього розділу.
Звернемо увагу, що в третьому розділі за центральним роздільником багато правосторонніх та лівосторонніх роздільників, які вказують на багатогалузевість великого розділу техніка. Тут є енергетика, радіоелектроніка, фотокінотехніка, транспорт, машинобудування, будівництво тощо.
Крім основного розділу, нам треба ознайомитися з підрозділами і знайти потрібний: 32 — за цим підрозділом розташовуються картки з описом літератури з нашої тематики. Тут не одна книга. Тепер, дізнавшись, що література, яку ми шукаємо, в бібліотеці є, треба знайти її на стелажі.
Для цього складається замовлення на книгу (книги) за аналогією до бланку-замовлення в АК, бо всі дані про книжку запам’ятати важко, а картки з каталогу виймати не можна. Далі треба зорієнтуватися серед фонду бібліотеки, де саме розміщена література для вашого віку.
Якщо ми працюємо з каталогом для учнів 7—9 кл., то і пошук треба вести серед літератури цієї вікової категорії. Знайти потрібні стелажі допомагають їх паспорти, на яких указується читацьке призначення (для якого віку читачів зібрані тут книги) та перелік розділів із показом стрілок —> <—, які вказують, з якого боку стелажа знаходиться та чи інша література. Знаходимо потрібний стелаж, стаємо з того боку, на який указує стрілка. Шукаємо потрібний розділ і за роздільником знаходимо потрібну книжку.
Як бачимо, у пошуку існує прямий зв’язок СК і книжкових полиць: найраціональніший шлях добору літератури — від каталогу до стелажа.
Для швидкого пошуку в СК за роздільником пропонується ставити до ЗО карток. Якщо літератури більше, вводиться новий роздільник уже як підрозділ.
Усі картки розставляються в каталожних шафах у шухлядах, які мають ярлики з відомостями про наповнення кожної з них. Якщо в одній скриньці зібрано записи кількох відділів, то їхні індекси та найменування позначають на ярлику. Якщо ж у шухляді містяться записи видань багатьох відділів, то записують індекси і найменування першого та останнього відділів (наприклад: 2—65 Природничі науки — Економіка).
Усі шухляди розставляють послідовно за каталожними індексами і нумерують. Над шухлядами каталогу робиться підпис «Систематичний каталог».
Користування каталогом економить час. Щоб навіть «похапцем» проглянути, для прикладу, тисячу книг, розташованих на полицях, потрібно декілька днів. Тисячу карток у невеликій дерев’яній шухляді можна проглянути за одну-дві години. Звичайно, робота з каталогом вимагає вміння та навиків.
- Підсумок уроку.
СК має важливе значення як у роботі бібліотекаря, так і для читачів. Завдяки СК шкільний бібліотекар може безпосередньо обслуговувати читачів, проводити інформаційну та довідково-бібліографічну роботу із книгокористувачами, масову роботу (організовувати виставки, огляди літератури, презентації книг, керувати читанням); читачі мають змогу самостійно підібрати потрібні книги.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Воронько Л.К. Організація бібліотечних фондів і каталогів. – Дніпропетровськ: Промінь, 1981. – 327с.
- Твій друг книга.- Київ: Веселка, 1989, 216с.
- Библиотечно-библиографическая классификация. – М.: Книга, 1986. – 270с.
10 КЛАС
Тема: Самостійна робота з книгою
Мета: навчити учнів користуватися навчальною, довідковою та додатковою літературою. Писати та оформляти реферати, доповіді, конспекти.
Обладнання: довідники, словники, картотека, пам’ятки
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Як користуватися навчальною, додатковою і довідковою літературою?
- Використовуючи навчальну, довідкову і додаткову літературу, уточніть, що саме вас цікавить.
- Подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на запитання, що вас цікавить: у підручнику, довіднику чи додатковій літературі.
- Насамперед використані є підручник., потім — довідник, а тоді — додаткову літературу.
- Відкриваючи книгу, спочатку прочитайте зміст і покажчик термінів, назв.
- Залежно від мети використайте такі види читання:
- читання-перегляд , коли книжку переглядають швидко, зупиняючись на окремих: сторінках (мета такого перегляду — перше ознайомлення з книгою, одержання певного уявлення про зміст);
- вибіркове читання, або неповне, коли читають не весь тексі, а тільки потрібні місця;
- читання з різних видів запису прочитаного.
- Відшукавши у книзі потрібний розділ, параграф чи сторінку, не обмежуйтесь побіжним поглядом, а випишіть потрібну для себе інформацію, виділіть основне, складні, план прочитаного.
Форма ведення записів.
План — це короткий перепік проблем, що розглядаються в книзі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені .лише основні запитання або складним, якщо поруч з основним є додаткові запитання.
Виписки — це цитати (дослівне відтворення думок автора книги/, або короткий. близький до дослівного. виклад змісту погрібного уривку тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статичні, хронологічні дані можна як у процесі читання, так і по його завершенні. Цитату обов’язково брані у лапки, а на кожну виписку давати посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталожних картках або перфокартах.
Конспект — це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він має бути набагато менший, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати скороченням слів, а якщо скорочувати їх. то за загальними правилами; думки слід викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускати повторень. Коли використовуються цитати, обов’язково зазначається сторінка, з якої вона виписана. Особливо важливі думки в конспекті варто підкреслювати. Бажано залишати поле для додаткових записів.
Тези — стислий виклад основних ідей прочитаної книги.
Анотація — коротка характерне прочитаного, яка дає загальну уяву про його виклад, зміст та призначення. Скласти її краще після прочитання всієї книги.
Резюме — короткий заключний виклад наукового повідомлення.
Реферат — короткий виклад змісту книги, наукової роботи або результатів вивчення Наукової проблеми в письмовому викладі або у формі публічного виступу.
Як писати реферат.
- Вивчити тему.
- Підібрані літературу:
а) документи, першоджерела;
б) монографії, довідники, збірники;
в) газетні та журнальні матеріали.
- Ґрунтовно вивчити літературу. Читаючи книги, необхідно робити виписки цитат, основних думок.
- Скласти список розділів, який може і бути планом реферату.
- Продумати план реферату, можливе його розширення.
- Систематизувати опрацьований матеріал.
- Остаточно продумати та уточнити план реферату. Обов’язково включити в план актуальність темп і її значення.
- Написати реферат.
- У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.
10.Бібліографічний опис джерела списку літератури подається за такими правилами:
- для книг слід вказати прізвища та ініціали авторів, назву книги, підзаголовкові дані, місце і назву видавництва, рік видання, кількість сторінок;
- для журнальних статей зазначають прізвища та ініціали авторів, повні назви статей, назву журналів, роки, номери, томи, випуски, сторінки;
- для статей із книг та неперіодичних збірників повинні бути зазначені прізвища та ініціали авторів, назви статей, видань, у яких вміщені статті, місця видань, видавництва, роки видань, сторінки.
Тобто потрібно згадати попередні уроки, а саме бібліографічний опис книги, книжної статті, журнальної статті.
ІV. Домашня завдання. Написати реферат
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- http://www.ukrlib.com.ua/encycl/slovnyk/index.php (Словник літературознавчих термінів)
- Бабкін В.С. Як написати реферат? –Донецьк: Інтер-Альфа, 1994, – 38с.
11 КЛАС
Тема: «Бібліографія. Анотація»
Бібліотечна вікторина
Мета: навчити учнів працювати з бібліографічним апаратом бібліотеки, різними джерелами інформації; формувати в школярів глибокі знання про книгу, про видову різноманітність друкованих джерел; навчити школярів працювати з науковою, технічною та іншою літературою, складати список літератури та анотацію до книги; розвивати увагу, пам’ять, мислення, зв’язне мовлення; виховувати любов до книги.
Обладнання: каталоги й картки, бібліографічні покажчики, довідники, художні книги.
Хід уроку
Оголошення теми та мети уроку.
Вивчення нового матеріалу.
Вчитель. Відомий український письменник І.Франко писав:
Книги – морська глибина;
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Справді, кожна людина з дитячих років вчиться, засвоює нагромаджені людством протягом багатьох століть знання. Всі ці знання зберігаються на сторінках книг – колись рукописних, а тепер – друкованих та написаних на магнітних носіях.
З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Книг дуже багато, тому треба навчитися орієнтуватися в цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. У цьому нам допомагають картотеки, а також допоможе бібліографія.
Бібліотекар. Слово „бібліографія” походить від двох грецьких слів „бібліон” –
книга і „графо” – пишу. Ще в І ст.н.е. воно означало працю переписувача книг, в наш час терміном „бібліографія” називають область діяльності по підготовці і передачі інформації про твори друку. Люди, які впорядковують ці списки літератури, називаються бібліографами.
В Україні „описування книг” (бібліографія) почалася пізно. Її основоположником треба вважати М.Комарова – літературного критика, етнографа, лексикографа. В 1883 р. в альманасі „Рада”, що його видав М.Старицький, було надруковано „Бібліографічний покажчик нової української літератури (1783-1883)” – перший звід українських книжок. Пізніше Комаров продовжив свою роботу; склав бібліографічний покажчик матеріалів до вивчення творів Т.Шевченко, С.Руданського, І.Котляревського, М.Лисенка, покажчик „Українська драматургія” тощо, заклавши цими працями міцну підвалину під науку української бібліографії. На Західній Україні подібну роботу виконував Іван Левицький, який почав збирати бібліографію українською мовою з 1877 року, автор „Української бібліографії Австро-Угорщини” в трьох томах та інших бібліографічних видань.
Вчитель. Робота з книгою розпочинається з попереднього знайомства з нею – з її довідковим апаратом (вихідними даними та анотацією).
Бібліографія – це перелік книг, журналів, статей із вказівкою вихідних даних; покажчик літератури. Вихідні дані вміщуються на титульній сторінці та на її звороті, а також на останній сторінці книги. У вихідних даних зазначаються прізвище та ім’я автора (авторів), прізвища редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж. Вказується також адреса видавництва та друкарні, де виходить книга, а також рік видання.
Бібліотекар. Завдання бібліографії – це не тільки опис книг, а й ознайомлення з їх змістом, вибір і рекомендація читачам найкращих книг. Адже недарма емблемою бібліографії в сиву давнину був ключ, а визначення її звучало, як „ключ до всіх знань”.
Бібліографічні покажчики за формою і зовнішнім виглядом схожі на звичайні книжки. Але це не звичайний текст, а перелік книг, написаний працівниками бібліотек – бібліографами.
За допомогою бібліографічних покажчиків можна вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу, скласти для себе список книг на обрану тему.
За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики. Але більшість їх тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.
(Бібліотекар демонструє учням різні види бібліографічних покажчиків)
Як користуватися бібліографічним покажчиком?
Насамперед уважно прочитай передмову. З неї зізнаєшся з яких розділів складається покажчик, яка література до нього включена. Заглянь також у зміст, це полегшить тобі знайти потрібний матеріал. Подумай, в якому розділі слід шукати потрібну літературу, у ньому є перелік збірки і довідкові книги, які допоможуть вибрати книгу і розібратися в ній. На сторінках покажчика є такі дані про книгу: автор, назва, анотація, тобто коротка розповідь про книгу. На останній сторінках в алфавітному порядку подані автори і назви всіх книг, названих в покажчику.
Бібліографічні списки можна помітити на сторінках газет, журналів, коли читаємо цікаві розповіді про нові книги, поради що можна читати. Якщо постійно слідкувати пресою, придивлятись у їх бібліографічні відділи, то завжди можна знати про всі новинки у світі книг.
Неодноразово можна прочитати рекомендовані бібліографічні списки у науково-методичній літературі, навчальних підручниках і посібниках. З ними, ви, безперечно, зустрічаєтесь і звертаєте увагу дуже часто.
У довідковій літературі також є бібліографічні списки. А чи звернули ви увагу на те, що в них коротко розповідається про щось, а в кінці є список додаткової літератури, щоб розширити ваші знання.
Вчитель. Одним з важливих елементів довідкового апарату книги є анотація.
Анотація – це короткий огляд змісту книги, статті часто з критичною її оцінкою. Вона складається з:
Опису бібліографічних ознак книги (автор, назва і т.д.);
Короткого змісту книги, найчастіше з рецензією на зміст;
Вказівок, кому ця книга адресована.
Анотація здебільшого вміщується на звороті титульної сторінки і служить для попереднього ознайомлення читача зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки книги і короткі відомості про автора.
Підсумок уроку.
Бібліотечна вікторина.
- Що означає слово каталог? Звідки воно до нас прийшло?
(каталог – „список”, „опис”, „перелік” книг. Це слово прийшло з Давньої Греції).
- Що таке анотація?
(коротка узагальнена характеристика книжки).
- Де розташована анотація?
(на зворотному боці титульного аркуша)
- Хто є основоположником української бібліографії?
(М.Комаров)
- Які відомості друкуються на обкладинці?
(автор, заголовок, серія)
- Хто такий „бібліофіл”?
(людина, яка любить книжки)
- Що означає термін „бібліографія”?
(бібліографія в перекладі з грецької – книг описання. Складається з двох грецьких слів: „бібліо” – книга; графія – пишу)
Домашнє завдання.
Скласти анотацію на художню книгу.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
- Мороз Т.Г. Робота шкільної бібліотеки із популяризації бібліотечно – бібліографічних знань //Шкільна бібліотека. – 2007. – №10 – С.157 – 158.
- Берков П. Н. Библиографическая эвристика. – М.: Книга, 1969. – 200с.
- Садофьев А. Ф. Библиографический указатель как система // С. библиография. 1979. № 2.
4. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні. – 2004. – №4. – С.7 – 30.