Марія Барщик та її поетичний дар

Марія Барщик

Марія Барщик

Марія Барщик навчається у 7-Б класі нашої школи. Вона мила, добра, життєрадісна, обдарована дівчинка. Закінчила Бориславську школу мистецтв за фахом «Образотворче мистецтво». Марія брала участь у багатьох шкільних та міських конкурсах та олімпіадах з української мови. У конкурсі «Школа має талант-2014» у номінації «Майстер пера» отримала перемогу. Дівчинка не тільки пише власні вірші, а й створює до них ілюстрації. На даний час готує ілюстрації до збірки загадок, яку склали молодші школярі. Марічка любить природу. У своїх поезіях намагається показати красу рідного краю та рідного міста Борислава.

Рідне  місто

Люблю я своє місто Борислав,
Бо тут йдуть мої дитячі роки.
І тато вже не раз мені казав:
«Маруся, саме тут зробила ти
Свої найперші кроки».
Люблю свій Борислав,
Навіть його дороги.
По них я бігаю і зараз залюбки
І не забуду ріднії пороги.
Я повернусь завжди сюди.
Люблю я вулиці його вузькі й широкі.
І невеличке озеро, і річечки малі,
Зелений парк й церкви високі.
Для мене це – найкраще місце на землі.
Мій Бориславе!
Ти – найперша батьківщина.
Я з радістю завжди дивлюсь на тебе.
Наразі ти для мене є один єдиний,
Тому прийми поклін від мене.

Для Марії найважливішим у житті є взаємовідносини у родині. Батьки для неї – мудрі наставники, друзі. І їм вона також присвячує свої поезії.

«Бережи, Господи, мою рідню:
Дядька, тітку й усю Україну
І сім’ю мою щасливу
Маму, тата і мене – малу дитину…»

Але життя, немов вихор, увірвалося в її тихенький світ, де панували краса природи і краса любові. Життя диктує нові теми для творчості. І коли на Майдані пролилася перша кров, громадянські поезії стали писатися наче самі. Так з’явилася ще одна невеличка добірка віршів, які Марія декламує на міських та шкільних заходах. Більшість поезій М. Барщик вже опубліковані на сторінках газети Журавлик» та журналу «Колобок». Тож пропоную одну з поезій.

Україна

Добрішої, мудрішої країни
Немає більш ніде
Як та, що встала із руїни
Й цінніша нам понад усе.
Це – Україна, де зеленії долини
Омиває річечка Дніпро.
Та нищать її,
Хочуть класти в домовину,
Хай навіть люті вороги не думають про це!
Бо тут є ми – Вкраїни оборона.
Ми думаєм за свій народ.
Ніхто з нас не живе тут.
Як осот…
Навіщо нам пуста ця слава,
Якщо в неволі українськая держава?
Вставаймо, брати, за свою свободу,
За волю і честь свого народу.
За рідну і єдину Україну,
За козацьку велику родину!

Тож бажаю тобі, Марійко, мирного неба над головою, світлого, ясного розуму, мудрості, творчих злетів і в майбутньому випустити власну збірку віршів.

Класний керівник 7-Б класу,
вчитель світової літератури
Федичко Надія Романівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>