Надія Федичко ділиться досвідом

FedytchkoОсобливу увагу я приділяю виховній роботі, працюючи під гаслом О. Сухомлинського: «Потрібно прагнути, щоб вихованці бачили світ навколо себе і самих себе очима громадянина». Люблю свою роботу і школу, в якій створюються умови для творчої й успішної праці. Ціную колектив, у якому знаходжу однодумців і маю можливість самореалізуватись. Мені імпонує дух постійного пошуку, нестандартних підходів, креативних рішень, що панує у школі. Працюю над розвитком творчих здібностей учнів та розкриттям їхньої обдарованості. Постійно переймаю досвід роботи інших педагогів та ділюся своїми надбаннями, які публікую в журналах та газетах. Пропоную своїм колегам сценарій виховного заходу, що я провела з учнями 3-го та 7-го класів (сценарій опубліковано на сторінках журналу «Журавлик»).

Федичко Надія Романівна

вчитель світової літератури ЗОШ №3 м. Борислава

Шевченко –  духовний батько нації

Вчитель: Щовесни, коли тануть сніги і на рясті сяє веселка,

повні сил і живої снаги ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

Поет, прозаїк, драматург, художник, мислитель, діяч визвольного руху, революційний драматург… Це Тарас Григорович Шевченко – батько нової української літератури. Сьогодні ми пропонуємо вам розповідь про життєвий та творчий шлях українського Кобзаря.

Учень 7-го класу: Життя Тараса Шевченка таке дивне, що про нього можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе те діялося не перед нашими очима.

Учень 7-го класу: Кобзар – так назвав український народ Тараса Шевченка.

Ім’я цього всесвітньо відомого поета і митця є уособленням незламної сили духу та пророчого дару. Геній Великого Кобзаря світить нам крізь століття.

Цілі покоління українців виховувалися на його творах. І сьогодні Шевченкова поезія продовжує надихати нас на нові звершення і перемоги.

Вслухайтесь в поезію Шевченка і ви відчуєте біль і страждання кріпацького народу, велику жадобу до волі, до кращого життя. А ще відчуєте безмежну любов до рідної землі, до своєї неньки України. Поезія навчить вас розмовляти з природою, відчувати її красу у будь-яку мить життя.

Учні 3-го класу читають вірші «Тополя», «Встала весна», «Зацвіла в долині червона калина», «Вітер з гаєм розмовляє».

Вчитель: У 1845 році Шевченко закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника.

Тарас малює портрети, картини, ілюструє вірші.

Учень 7-го класу: Поезії Шевченка надзвичайно мелодійні. Ще в дитинстві, почувши нову пісню, Тарас одразу переймав її слова й мелодію. Навчаючись в Академії мистецтв, він відвідував столичні театри, слухав виступи вдатних музикантів, зустрічався з відомими художниками, літераторами й композиторами. Чимало композиторів зверталися до шевченківських творів. Багато його віршів покладено на музику. Це «Заповіт», «Сонце заходить, гори чорніють», «Дивлюсь, аж світає», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Тече вода з-під явора», «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати».

Композитори різних країн світу писали музику на вірші Тараса Шевченка. А український композитор Микола Лисенко написав більше ніж на 100 творів Кобзаря і видав окремою книжкою музичні твори «Музика до «Кобзаря»». Дослідники нараховують понад 2000 композицій на слова Тараса Шевченка, а весь «Кобзар» містить 227 окремих назв.

Учні 3-го класу читають вірші «Дивлюсь, але світає», «Реве та стогне Дніпр широкий».

Учень 7-го класу: Вірш  «Зоре моя вечірняя», Тарас Шевченко написав перебуваючи у в’язниці на засланні. Це розмова поета з вечірньою зіркою. Він просить зірку зійти над горою і розповісти йому про чарівну красу України: захід сонця, велику, широку сокорину, розкішну вербу, про сон-траву, що вночі розцвітає. Любов’ю огортається серце поета, тому і пестливі слова з’являються у вірші: «сонечко», «тихесенько». Ця поезія справжня перлина. Щаслива доля у цього вірша, йому, як і багатьом творам судилося стати піснею, музику до якої написав Я.Степовий.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя».

Учні 3-го класу читають вірші «І виріс я на чужині», «На Великдень на соломі».

Учень 7-го класу: Уявімо собі холодне підземелля з широкими кількаметровими стінами Петропавловської фортеці в Петербурзі.

Тут, у казематі, захований від усього світу, на допитах і в очікувані вироку провів Шевченко найстрашніший місяць свого життя. Його кати, мабуть,  луснули б від злості, коли б довідались, що їхній арештант і тут, у казематі, пише вірші. Цей цикл Шевченко назвав «У казематі». І серед них –  «Садок вишневий коло хати». Ця поезія – сонячна струна в його кобзі. Створений далеко від України, в жахливій царській катівні,  вірш вражає любов’ю до життя, до людей, до праці, до рідної природи – до всього що зветься Україна.

Перед нами в усій красі постає вечір в Україні. На якусь мить автор ніби забув про кріпацьке лихо. Може тому, що Україна відтепер залишається для нього лише мрією? Може, в такому настрої лягли на папір рядки вірша?

Учні 3-го класу читають вірші «Садок вишневий біля хати», «Сонце заходить», «Мені тринадцятий минало», «Думи, мої думи», «Думка».

Учень 7-го класу: Поезію «Тече вода з-під явора» автор написав за місяць до смерті. Саме в цей час хворий поет душею рвався в Україну з Петербурга.

Своїм друзям казав, що дочекається весни – і в Україну, там полегшає йому. А поки що душа його линула на Україну, і в поезії оживала її чарівна краса.

Тут і червона калина пишається, і явір молодіє, а в річці хлюпочуться качаточка. Цей твір – ніби маленька казка. Бачимо явора, калину, качину сім’ю, чуємо дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою.

Учень 3-го класу читає вірш «Тече вода з-під явора».

Учень 7-го класу: Тарас Шевченко любив народний фольклор. Завжди записував цікаві тексти. Він написав 63 народні пісні та залучив до своїх творів народні пісні. Багато пісень на слова поета стали народними. Одна з них «Тече вода в синє море».

Звучить пісня «Тече вода в синє море».

Вчитель: Юні друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет.

Читайте Тарасові твори і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу!

Учень 7-го класу: У 1870 році Гордій Гладкий, який жив у Полтаві, написав музику до «Заповіту», що стала народною і здобула світову славу. Запальні слова «Заповіту» надихали і надихатимуть покоління людей на і тих, хто рвав кайдани і тих хто будує самостійну державу – Україну.

«Заповіт» на сьогоднішній день перекладений на багатьма мовами світу, виконують чи слухають «Заповіт» стоячи, вшановуючи пам’ять великого сина українського народу Тараса Шевченка.

Вчитель: 10 березня 1861 року поет помер. Похований він був на Смоленському кладовищі у Санкт – Петербурзі. У травні того ж року його прах перевезено в Україну і похована на Чернечій горі біля Києва.

Учень 7-го класу: Українці шанують пам’ять Тараса Шевченка. Люди зуміли зберегти не тільки пам’ять про нього, а й створили музей в Кирилівці.

Пам’ятник Тарасу Шевченку стоїть у кожному місті в Україні. Немає на землі держави, в якій не було б пам’ятника Кобзареві. Народна любов поета виражена в простих та заворушливих рядках.

Учень 3-го класу:

Уклін тобі Тарасе, великий наш пророче.

Ти кличеш рідний нарід, і рідний край кохати,

Для нього кажеш жити, для нього умирати.

Ось тут, перед тобою, ми – українські діти,

Святочно прирікаєм сповняти ті завіти.

Вчитель: Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу.

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>