Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч

Random

Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі заради дітей.

 

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще. Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто. А в третій – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
 
– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
 
– А діти?
 
– Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
 
– Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
 
Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів – це було саме так.
 
Януш Корчак – педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями – дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися.
 
Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною.
 
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
 
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
 
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
 
4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.
 
5. Не принижуй!
 
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
 
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
 
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це – та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це – розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.
 
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
 
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч.