Пам’яті Данути Григорівни Цигалової…

Спогад про І фестиваль танцю в ЗОШ №3

Те, що не вимовить словами,

все можна в танці передать…

Весела Ятраночка, запальне Ча-Ча-Ча, колоритна Самба, нестримний Джайв, грайливий Вару-Вару, загадкове Танго, ніжний і вічний Вальс… Ці популярні нині назви, про які дізналися з телеекранів навіть ті, хто не дуже знайомий з мистецтвом танцю, зовсім не перелік з нового телепроекту і навіть не програма якогось престижного танцювального конкурсу. Всі ці та багато інших танців давно і з успіхом вивчають у танцкласі середньої школи № 3 на звичайнісіньких уроках хореографії. Хоча, ні, звичайними їх, звісно, назвати важко, адже цьому предмету тут за давньою традицією особлива увага (саме в зош № 3 багато років тому вперше було введено викладання предмету хореографія в нашому місті). Та й навчає учнів мистецтву танцю спеціаліст високого ґатунку, справжня королева ритму Цигалова Данута Григорівна, а допомагає їй, супроводжуючи уроки живим акомпанементом, переплетеним майстерними імпровізаціями, найближча людина на роботі  і дома магістр музики Цигалов Юрій Григорович. Обоє відомі і авторитетні в освітянських колах, керують міськими предметними методоб’єднаннями, віддали улюбленій справі понад 30 років життя.

Так, переплітаючись з ритмом і почуттями, музика і пластика творять танець. І дійсно, веселий настрій і романтичний лад, вогонь пристрасті і ніжність почуттів, хвилю емоцій і чаруючий спокій, чого лише не відчуєш, спостерігаючи за танцюючими парами. Мабуть, людству бракувало засобів виразити свої емоції і воно створило танець…

Історія мистецтва танцю сягає сивої давнини. Ще на зорі свого існування людство відкрило засоби вираження думок, емоцій, вчинків через рух. У танці не звучить слово, але виразність пластики людського тіла, музичних ритмів і мелодій виявляється такою могутньою силою, що зрозуміла всім, якою б мовою вони не розмовляли. Кожне століття мало свої популярні танці: у XVIII – найулюбленішим  був менует, в XIX – вся Європа затанцювала вальс, пізніше румбу і чарльстон, фокстрот і танго. Згодом з’явилися нові, більш ритмічні танці – рок-н-ролл, джайв.

Нині Європа переживає новий танцювальний бум. Танцю в наш час велика честь і пошана, навіть всесвітній День танцю в календарі помітили – 29 квітня. Як же таку подію могли обійти у “танцюючій школі”? Саме до цієї дати було вирішено започаткувати конкурс бального танцю і проводити його щорічно в останній місяць навчального року. Сказали – зробили! І от нещодавно в стінах зош № 3 урочисто відкрився І-ий загальношкільний фестиваль-конкурс бального танцю, присвячений всесвітньому Дню танцю.

Все відбувалось піднесено і святково: з ведучими, глядачами, вельмиповажним журі, начищеним до блиску паркетом, фотоапаратами і відеокамерами та, найголовніше – сотнями конкурсантів!!! Де ще таке побачиш? 12 класів, з 2-го по 7-ий, демонстрували своїм друзям, батькам, учителям і одне одному свою танцювальну майстерність. Кожен клас обрав по 2 різнопланові танці, щоб краще показати своє вміння. Ведучі, як регулювальники на перехресті в час пік, вміло керували ходом конкурсу, вплітаючи у віночок виступів пізнавальну інформацію з історії танцю.

Надзвичайно цікаво було спостерігати за наймолодшими, їм же лише по 7-8 років, а як вправно перебирали ніжками, відчували мелодію, піклувались про партнера, намагаючись тримати унікальний рисунок танцю! А от найстарші (їм “аж” по 13!) здивували всіх граціозністю, витонченим відчуттям ритму, неймовірною легкістю у виконанні найскладніших танцювальних па. Нарядні і урочисті, схвильовані і відповідальні, уважні і святково-піднесені кружляли на паркеті пари під захоплені погляди глядачів.

Оцінювати конкурсні номери було зовсім легко і приємно, адже майже всі вони були виконані на відмінно. А от обирати серед чудових пар найкращу виявилось неабиякою проблемою навіть для таких досвідчених членів журі, робота яких щодня пов’язана з естетичним вихованням, бо ж оцінювали не лише очима, а й душею, не лише правильність виконання, а й вираження почуттів, емоції, вміння триматися, подати себе, орієнтуватися в залі, відчувати партнера. Деколи члени журі навіть сперечались між собою, але врешті-решт і Піхота О. О. – методист міського відділу освіти, і Харлан Н. К. – корифей організаційної роботи, досвідчений майстер з підготовки талантів (колишня учениця зош № 3), і Гіщак Г. – вчитель хореографії зош № 8 (колишня учениця зош № 3), і Валага О. З. – заступник директора школи з національного виховання, дійшли згоди, порушивши, правда, деякі умови конкурсу, і обравши не по 1, а по 2 кращі пари в деяких класах.

Під час свята в центрі уваги, звичайно ж, були конкурсанти, та не менш цікаво було спостерігати зі сторони за хореографом. Данута Григорівна, неначе сама кружляла в танці, переймалась кожним виходом, допомагала підтримувати ритм, вона вся – думками, мімікою, жестами була там, на паркеті, зі своїми вихованцями. Важко підготувати до виступу 1 пару, а виставити на конкурс понад 100 пар – справжній подвиг!

Коли багато років спостерігаєш за роботою Данути Григорівни, виникає питання: звідки черпає вона стільки енергії, з якого джерела поповнює сили свої, в яких таємничих коморах знаходить додатковий час, щоб постійно вдосконалюватися і йти в ногу з сучасністю? Після таких заходів відповідь сама проситься на поверхню: коли вчитель бачить чудовий результат своєї праці, коли радісним вогником сяють оченята юних танцюристів і вони, впевнені в своїх вміннях, сміливо ступають у вир найскладнішого танцю, коли вдячні батьківські очі сльозяться щастям, а щедро роздані учням жаринки палкої душі повертаються молодечим вогником – сили прибувають самі, енергія переповнює, бажання творити знову спонукає до дії, бо твориш прекрасне!

Пройшло кілька тижнів після феєричного танцювального дійства. Чудові грамоти, спеціально розроблені для даного фестивалю в шкільному комп’ютерному класі, в урочистій атмосфері було вручено переможцям на загальношкільній лінійці; вже отримала свою почесну нагороду на святі Останнього дзвоника золота пара школи – випускники Анастасія Нижник і Андрій Лобода, які під шквал оплесків, “на ура” ще раз відтворили своє неповторне танго; закінчуються екзамени і поступово входить в звичку милозвучне слово “канікули”; та думки все ще повертаються під враженнями до побаченого на фестивалі, і душа повниться радістю, що наші діти такі талановиті, старанні, відповідальні і гордістю, що доля дарувала честь працювати поряд з такими самовідданими педагогами, як Данута Григорівна Цигалова.

І нехай ці слова разом з тисячами вдячних відгуків нинішніх і колишніх учнів, наче різнобарвні квіти, вплетуться в величезний барвистий букет глибокої шани до справжнього Вчителя!

Ридзанич О.Л – голова журі фестивалю, вчитель ЗОШ №3

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>