Вiдеопоезiя “Мiй Борислав”
Мій Борислав
Мій Борислав зростав з підніжжя гір казкових
І у віках далеких свій залишив слід,
В часи важкі і в днях погідних нових
Плекав своє багатство сотні літ.
Білів хатами, колосився житом,
Горів вогнем, стогнав від стріл орди
Й підводився, дощем Карпат омитий,
Ховаючи в землі свої скарби.
Полинули за гори довгі ро́ки,
Пройшли століття, помінявся світ,
Звелись над містом сотні веж високих,
Верхівками підперли небозвід.
І день і ніч невтомлено копали
Гірське підніжжя гострі розкалі,
З самісінького серця діставали
Безцінне чорне золото землі.
І чи сміявся Борислав тоді, чи плакав, –
Це бачили лиш предки і Франко,
Та віск земний тоді сльозами капав,
А під ногами золото текло…
Сьогодні Борислав, як в давні ро́ки
Розкинувся в підніжжі гір й здаля
Виблискує церквами на всі боки, –
Це моя рідна нафтова земля.
Земля невтомних журавлів зі сталі,
Земля поетів славних і митців,
Які до нас вертаються книжками
Старих бібліотечних стелажів.
З пером Франка хай міста слава лине,
Хай Борислава квітнуть вулиці старі,
Я горда з того, що його дитина
Й моє коріння в нафтовій землі!
Юлiана Нiрода (11 рокiв)