
Весна — це завжди про поезію. Бо як ще говорити про те найперше, що пробивається крізь ще покриту памороззю землю, що вибруньковується на голих гілках і збігає розталими краплями із зацілованих сонцем дахів? Як ще говорити про щемкі почуття, які надихають творити, любити, жити?
Мабуть, саме тому в березні відзначаємо Міжнародний день письменника і Всесвітній день поезії.
Сьогодні учні нашого закладу освіти поринули в поетичний світ Лесі Українки й Ліни Костенко, переглянувши літературно-музичну композицію “Любов, що чолом сягає небес…”, яку підготували заступник директора з виховної роботи, учителька української мови та літератури Козар Оксана Михайлівна й голова методичного об’єднання вчителів української мови та літератури Федуняк Світлана Василівна.
Цікаво було мандрувати разом з ведучими сторінками творчості двох видатних поетес.
З уст старшокласників майстерно й зворушливо звучали вірші: “Буває, часом сліпну від краси”, “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…”, “Я дуже тяжко Вами відболіла…”, “Моя любове! Я перед тобою”, “Вже почалось, мабуть, майбутнє”.
Ніби щойно зі сторінок книжки, на сцені з’являлися Мавка і Лукаш з драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”, Маруся Чурай з однойменного роману у віршах Ліни Костенко.
Поетичне слово перепліталося з музичними творами: Берег Надії “Горить моє серце”, BRUTTO “Вечірнє сонце, дякую за день”, Ptakha “Крила”, Фіолет “Така любов буває раз в ніколи…”, Ольга Богомолець “Що в нас було? Любов і літо…”, “І як тепер тебе забути”, Марія Миколайчук “Ой не ходи, Грицю…”
Захід був справжнім святом для тих, хто залюблений у мистецтво слова, мистецтво української поезії…
Учителька української мови та літератури
Гуцало Маріанна Ігорівна
2025 рік









