Поезії про наболіле. Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек “В НАС ЄДИНА МЕТА – УКРАЇНА СВЯТА, НЕЗДОЛАННА НІКИМ І НІКОЛИ”

Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек “В НАС ЄДИНА МЕТА – УКРАЇНА СВЯТА, НЕЗДОЛАННА НІКИМ І НІКОЛИ”

Поезії про наболіле

Сьогодні багато людей відчули потребу ділитися своїм болем і горем від війни через римовані рядки, які можна назвати воєнною лірикою, бо саме вірші воєнного часу розповідатимуть нашу історію наступним поколінням.

Соціальні мережі – це теж майданчик, на якому українці можуть поділитися своїми творами, які навіяла жахлива війна, розв’язана російською федерацією 24-го лютого 2022 року.

Вчитель історії, класний керівник 5-Б класу, Фришко Іванна Іванівна теж поділилася з нами своїми переживаннями, які виклала у віршах. Після нашої перемоги майбутні покоління мають пам’ятати, крізь що ми пройшли.

Шкільний бібліотекар

Матуріна Людмила Григорівна

Презентуємо вашій увазі добірку віршів воєнного часу Фришко Іванни Іванівни.

Читаймо...

Фришко Іванна Іванівна

26.06.2019

Славні Герої України…

Стоять заплакані батьки

Біля труни, біля могили.

Війна забрала в них дітей

Вони б ще довго жили.

І звідки взялась та війна?

Вона косить весь цвіт народу

Крізь плин років, крізь плин століть

Їх полягло чимало за свободу.

Це кожен день ще гине хтось

І мати умивається сльозами.

Побачить сина їй не довелось.

Він Ангелом прийде до мами.

Ніколи не здолать їм нас

І не поставить на коліна!

Хай вічна пам’ять вам сини

Славні Герої України…

13.07.2019

Настала ніч…Довкола все дрімає.

Дитя так солодко собі сопить.

Іде війна… Маляточко не зає,

Що хтось той сон на варті хоронить.

І кожен , хто в АТО, сім’ю лишає,

Свою сім’ю, щоб Україну боронить.

У кожної матусі серце калатає

І кожній хочеться війну спинити вмить.

Коли душа тривогу відчуває,

Вона не плаче , а знесилено кричить.

Кричить, бо сина вже її немає…

Його душа до Бога вже летить…

Чому цвіт нації навік нас полишає?

Це запитання душу мою так ятрить…

Щоб канула у лету ця війна, благаю!

За кожну втрату і моя душа болить.

Україно моя

27.08.2019

Україно моя – незалежна державо!

Та скільки б ТОБІ не милуло вже літ.

В боротьбі ти тримаєшся так величаво,

Як вічно незламний твердий моноліт.

Твоя історія в минуле ген сягає,

Де Київську Русь поважав увесь світ.

Свободи там дух непокірний витає.

На пагорбах Київ велично стоїть.

Які тільки орди тебе не топтали

Печеніги і половці, хозарський був гніт…

Всі стріли вогненні у тебе метали,

Монголо-татари прийшли у наш світ.

А далі Галицько-Волинська є держава.

Нові столиці – Галич, Холм і Львів

Та знову ти сіяєш величаво…

Той дух незламний далі нас повів.

Різні держави нас нещадно шматували,

Але з’явився грізний воїн – наш козак.

Постала Гетьманська нова держава

Та знов ніхто не зміг здолати нас ніяк.

Всі намагалися тебе розчленувати,

А ти боролася між двох вогнів,

Але всі українці намагались об’єднати

Славетний Київ і величний Львів.

Скільки людей на плаху голови зложили,

Скільки загинуло УСуСів й вояків УПА

Та й нині ми вшановуємо їх могили

І кожен з нас з минулого звитягу цю черпа.

У всі часи до нас зі Сходу смерть приходить.

Її несе нам наш «Великий брат»…

Та стільки знищили вже нашого народу?

Той «брат» поводиться, як справжній кат.

В часи Петра і Катерини полягло чимало

В роки Голодоморів, ГУТабу і НКВС…

На протязі усіх віків ніщо нас не здолало,

Бо кожен, хто загинув, у нашій пам’яті воскрес!

Хоч зараз теж «гради» стріляють …

І забирають в молодих людей життя.

Що «вони» роблять – «вони» добре знають.

Назад ніколи вже не буде вороття…

Ніхто тепер не зможе нас здолати!

О, Боже, Україну мою завжди бережи!

Допоки є верба й цвіте калина коло хати,

Усмішку на обличчях матерів, нарешті, покажи.

Щоб в мирі й злагоді всі жили,

Щоб було чути скрізь дитячу радість.

Щоб ми життям, що дав Господь, так дорожили,

Щоби зустріти ту, щасливу, старість.

15.04.2020

Хай мир над цілим світом запанує!

В’їхав Ісус на ослику в Єрусалим.

Із пальми гілочки усі зривали.

Хто був великим чи малим,

Кричали й землю гілками встеляли.

Ісус в Єрусалим ввійшов.

«Осанна» з натовпу лунало.

Та кожен, хто з ним поряд йшов,

Майбутнього іще не знали.

«Ісус із Назарету – наш пророк!»-

Лунало з натовпу повсюди.

Обдуманим Його був кожен крок.

Його вітали бідні люди.

Та погляд стриманий Він мав.

До люду став Він промовляти…

За кілька днів теж добре знав,

Вони кричатимуть, щоб розіп’яти.

З тих пір пройшло чимало літ.

Мінялись люди, їхні долі…

І зараз теж чимало бід…

Бо діти гинуть на війні і через Covid.

Війна гібридна – хтось її назвав.

Косить цвіт нації вже кілька років,

Нас Covid до домівок прикував.

Без масок ти не зробиш й кроку.

Хтось ладен всім допомогти.

Біда показує нам хто є хто вже нині.

Щоби ще більше грошей нагребти,

Хтось наживається і піднімає ціни.

Хтось молиться до Бога за нас всіх.

Хтось битиме ножем у спину.

У когось на лиці скептичний сміх.

Хтось принесе гірку новину.

Наше життя всього лиш мить.

Наповнить чашу гіркоти сповна.

Усіх нас вірою Господь благословить.

І кожного із нас в цих бідах є вина.

З молитвою до Неба направляйте взір.

Хай Мати Божа нас почує!

Це просто: « Тільки ти повір!».

І мир над цілим світом запанує…

22.08.2020

Лелеки знов збираються у вирій

І ми почуємо курли, курли, курли…

Чому так скоро літо пролетіло?

Зустрінемось наступної весни…

А літо було дощове й спекотне,

Омите грозами і градом ,і дощем.

Жара, земля потріскалася вкотре

Немає спокою – на серці щем…

Чомусь нема добра в країні милій.

Знов суне Covid, ніби та чума…

Хоч яблука і груші вже достигли,

Хоч Незалежність – спокою нема.

Врятуй, о Боже, люд вкраїнський,

Бо стільки часу він страждав.

Ти віджени зі Сходу «дух» чужинський,

Щоб нашу землю він не плюндрував.

Почуй молитву материнську мою,

Благословення Своє нам даруй…

Тебе навколішки я, Отче , молю.

Мене, благаю дуже, Ти почуй!

29.11.2020 Думки

Зима підкралася так непомітно.

Земля укрита білим покривалом.

Зустріли ми її цілком привітно,

Ще листопад, а снігу випало чимало.

У біле платтячко вдяглась ялинка.

У білому вбранні стоять дерева,

В білі шапки́ одягнуті будинки,

Немов красуня, виглядає стара верба.

Із сином зранку вийшли погуляти,

Помилуватись дивною красою.

Лиш сонечко почало виглядати,

Сніжок почав стікати вже водою.

Та сонечко зовсім недовго гріло,

Сховалося за сірую хмарину.

Надворі враз кругом все спохмурніло,

А я думками десь у далечінь полину.

Сьогодні ми милуємось красою,

А там на Сході десь в окопах люди.

Охороняють зараз нас з тобою.

Можливо, завтра вже когось не буде.

Нам затишно і добре в теплій хаті.

Та не повинні всі ми забувати,

Оберігають нас у холоді солдати,

А вдома кожного із них чекає мати.

Думки, думки… Правда у кожнім слові.

Нехай закінчиться вже ця війна.

Хай всі живуть у мирі і любові!

А нині в нас прекрасная зима…

Я дуже хочу жити в Україні…

26.08.2022

Я дуже хочу жити в Україні

І їхати нікуди не збираюсь.

Хай ті сирени виють хоч щоднини,

Хоча вночі від них іще лякаюсь.

Війна… Зараз ніхто не має права

Тепер утратити свою державу.

Нас, українців, горе об’єднало.

На всіх загарбників знайдем управу.

Параду захотіли за три дні…

А нас поставити хотіли на коліна

Та опинилися самі тепер на дні,

Бо будемо боротись до загину.

Завжди були і є пристосуванці,

Хоча і зрадників в історії чимало,

Бо люди гинуть через тих поганців,

О, Боже, щоб їх небо покарало.

За всі загублені людські життя,

Які жертовною политі кров’ю.

Через непотріб у сташній війні,

Що почалась з людського безголов’я.

Та славні ми – нащадки козаків!

І їхню славу не дамо зганьбити.

Ми вистояли з поміж всіх віків!

У вільній Україні будем жити!

Тому я тут й нікуди не тікаю.

Історія нам зради не прощає.

У вільній Україні, добре знаю,

Народу слава в світі ще засяє.

Молитва з надією

30.04.2022

До Тебе молитву складаю, мій Боже.

Я знаю, що кожному ти допоможеш.

Полеглих забереш до Себе на Небо,

Загиблих відправиш також куди треба.

Подбай ще за тих , хто живим є щитом,

Про діток й дорослих, які є в метро,

Про тих, що ховаються досі в підвалі,

За тих, що врятовані десь з-під завалів.

Мій Боже, сьогодні до Тебе молюся

За сивого батька й стареньку матусю,

Які у дитинстві війну пережили

І плачуть, що часу такого дожили.

За весь закатований ворогом люд,

О, Боже, спини цих рашистських паскуд

І земленьку нашу не дай їм топтати,

Благаю, врятуй усіх наших солдатів.

Молитву щоденно у серці я ношу

І милості, Господи , в Тебе я прошу.

Дай ворогу розуму, справжнє прозріння.

Народу моєму дай, Боже, спасіння.

Молюся за діток, що вбили в війну,

За їх матерів, що лишились без сну.

За те, щоби сльози не лили ночами

Усі українські знедолені мами.

Чекає син й донечка рідного тата.

Сестричка чекає на любого брата.

Дідуся в колисці малі онучата,

А нас в Україні таких є багато.

Та грім іще гряне з усіх звідусюд,

Чекає рашистів страшний людський суд.

Заколоситься все поле зоране,

Із попелу наша країна постане.

Ростиме верба і цвістиме калина.

Діждеться з війни ненька воїна-сина.

Прийде довгожданная тая година,

Перемогу здобуде моя́ Україна!

Ти не зречися мови рідної тепер

20.04.2022