У Бориславському ЗЗСО №3 відбувся виховний захід, присвячений 40-й річниці пам’яті Чорнобильської трагедії.

Чорнобиль: минуле і сьогодення… 

Чорнобиль

Сьогодні це слово знає цілий світ.

Чорнобиль – це трагедія і мука ,

Хоч від аварії пройшло вже сорок літ

Багато літ тривожної розпуки.

Щоденний плач , щоденна смерть.

Чорнобиль… Страх, і жаль, і туга…

Сльозами сповнена земля ущерть.

Це втрата батька, сина, друга…

Чорнобиль… згубний біль землі..

Це вогнище скорботи і печалі,

Це сиві трави у ранковій млі,

Жахливий сон, що не пускає далі.

Хоч поросла травою вже межа,

А рана та ніяк не заживає,

Бо втрата ріже серце без ножа

Тому, хто пам’ять в попіл зариває.

Де квітнув сад – полин тепер росте,

Там тиша ходить пусткою рудою.

Час не лікує те, що зовсім не просте,

Земля залишилась віч-на-віч із бідою.

28 квітня у Бориславському ЗЗСО І–ІІІ ступенів №3 відбувся виховний захід, присвячений 40-й річниці пам’яті Чорнобильської трагедії.

Ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять про подію, яка назавжди змінила хід історії та залишила глибокий слід на обличчі нашої Землі.

26 квітня 1986 року – дата, що стала символом людської трагедії та водночас неймовірної мужності.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто першим пішов у вогонь, захищаючи світ від невидимого ворога, і обговорюємо уроки, які маємо засвоїти.

«Кажуть, що час лікує, але є рани, які не заживають. Чорнобиль – це не просто назва міста чи атомної станції. Це біль тисяч людей, це покинуті домівки, це тиша в зоні відчуження».

Авторський вірш

Та мало їм Чорнобильського болю,

Що сорок літ ятрить по всій землі.

Вони кують нову, страшну неволю,

Ховаючи погрози у кремлі.

 

Націлили приціл на Запорізьку –

Найбільшу у Європі атомну красу.

Шантаж принесли зблизька й низько,

Несучи світу ядерну росу.

 

Шантаж підривом, вибухом і димом,

Найбільша станція – в руках катів.

Та не дамо ми  вирости новим

Чорнобильським руїнам серед нив.

Але рашистське варварство не обмежилося Чорнобилем. Весь світ здригнувся, коли під прицілом опинилася Запорізька АЕС – найбільша атомна станція Європи. Роками окупанти використовують її як важіль шантажу, залякуючи українців та всю планету можливим підривом. Це не просто війна за території, це ядерний тероризм у чистому вигляді, де заручником став кожен із нас.

Щоб запобігти новому Чорнобилю, на Запорізьку АЕС кілька разів приїжджали міжнародні місії МАГАТЕ.

Від Чорнобиля до Енергодара – шлях нашого болю і нашої стійкості.

Захід проводила вчитель історії Іванна ФРИШКО.

У заході були задіяні учні 8-Б класу: Гарголінська Софія, Марунетчин Ірина, Горбаль Марк, Шимчишин Марко, Кутний Максим, Вінокуров Сергій, Зубрицька Софія, Борис Анна, Фанта Кирило, Кирда Єлизавета, Крот Рінат, учениця 11-А класу Помайба Ірина, учениця 10-А класу Льорет Аліна.

Малюнок «Чорнобиль: минуле і сьогодення» малювали учениці: Ірина Помайба, 11-А; Андріана Лазар, 10-А; Таня Топольницька, 8-А; Марта Спринська, 7-А.

Сьогодні ми не просто згадали цифри чи факти, а відчули серцем ту ціну, яку заплатили герої-ліквідатори за наше мирне сьогодення.

Дуже хочеться, щоб цей захід став хвилиною вдячності та пам’яті про тих, хто подарував нам майбутнє, пожертвувавши власним життям.

Авторський вірш

Чорнобиль: минуле і сьогодення

Чорнобиль не має минулого часу –

Це пам’ять України й біль.

Цей вогник пам’яті ніколи не погасне

У кожному серці, як сіль.

 

Це не книги якоїсь старої сторінка,

Не дата, залита в граніт.

Це рана відкрита та жаху оцінка,

Ди́влячись в очі крізь літ.

 

Там час зупинився на стрілках засти́глих,

Де атом невидимо б’є.

А пам’ять жива – вона в кожному серці,

Що силу боротись дає.

 

За ліквідаторами всі спостерігали,

Дививсь за ними увесь світ,

Вони життям своїм страшну біду спиняли.

Чорнобиль – пам’ять, наш Завіт.

 

Та знов над Зоною війна розкрила крила,

Прийшла орда рашистська зла,

Вона святу і хвору землю осквернила,

Але в окопах полягла.

 

Зона відчуження – не пу́стка, а фортеця,

Окопи зла в рудій землі.

Чорнобиль встояв й досі не здається…

Є шрамом на ворожому чолі.

 

У пам’яті залишиться минуле й сьогодення,

А ми будуємо наш дім.

Чорнобиль – це урок, це пам’ять зла буденна,

Щоб не було біди у нім.

 

Хай наша перемога врешті-решт засяє,

Міцнішим буде мир встократ.

Уроки людство хай повік не забуває

Чорнобиль – попередження! Набат!

 

Щиро дякую усім, хто був причетний до проведення виховного заходу.

Чорнобильська катастрофа – це нагадування усім нам про відповідальність людини перед природою та майбутніми поколіннями…

 

Вчитель історії

та географії

Фришко Іванна Іванівна

2026 рік