Анатоль Франс писав, що «подорожі вчать більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома».
У вересні 2024 року ми відправилися у цікаву і пізнавальну мандрівку Закарпаттям.
Прекрасна погода, природа, чисте повітря і гарний настрій супроводжували нас цього дня. А які заворожуючі краєвиди…
Ми побували на північних схилах Полонини Боржави. Там, де височіє гора Гемба, серед крутих скель та лісів причаївся водоспад Шипіт. Іноді тільки несамовитий рев води може підказати, що поблизу є потік з мальовничим водограєм. Найближче до цієї природної атракції селище — Пилипець.
Ще більш захопливою була подорож до озера Синевир.
Синевир — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Хустському районі Закарпатської області, у гірському масиві Внутрішні Ґорґани на висоті 989 метрів, а утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тисяч років тому. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».
Учні 7-Б класу наступного року будуть вивчати озеро «Синевир» на уроках географії, але, завдяки пізнавальній подорожі, запам’ятають назавжди. Діти побачили рибок, раків, а нашому Денису вдалося піймати щуку на об’єктив телефону – справжній рибак. Коли спускалися згори з озера, бачили змію, яка грілася на сонечку.
Втомлені, але радісні, повернулися додому. Велика подяка батькам, які організували таку чудову поїздку, а ще мамам: Ірині Вересоцькій та Людмилі Русановській, які були разом з нами на цій екскурсії.
Поїздка вдалася. Безліч емоцій і вражень, а головне – жодної тривоги…
Фришко Іванна Іванівна2024 рік
