Вечір…. Сідає за обрій ледь жовтаве туманне осіннє сонце. На дворі сиро і холодно…. Мабуть, в інший день хотілося б укритися теплим пледом, зігрітися чаєм з малиною і примружити повіки у млосній дрімоті.
Це в інший день, хіба не сьогодні! Бо сьогодні хочеться тішитися кожною хвилиною, радіти обраному шляху, слухати ніжну мелодію, зіткану з прекрасних слів і побажань, яка все звучить і звучить у серці…
Сьогодні у школі був незвичайний день – відзначали День Учителя.
Цього дня з нетерпінням очікують всі учасники навчально-виховного процесу: і молодші школярі, адже навчатимуть їх молоді і креативні педагоги-одинадцятикласники, і вчителі, бо ж так цікаво, які сюрпризи цього разу підготували для них випускники, і шкільне самоврядування, сьогодні ж на них лежить велика відповідальність керувати навчально-виховним процесом в школі, та й самі старшокласники, адже готувалися до свята довго і старанно, то ж як оцінять їхню творчість наставники?
Забігаючи наперед, скажу, що все було на найвищому рівні, в тому числі і дисципліна)))). Молодий директор Матвій Кутинський, його заступники Ірина Помайба і Вікторія Дзюба та всі юні викладачі віднеслися до своїх обов’язків, справді, відповідально. Росте чудова зміна нинішнім освітянам.
Та найочікуванішою частиною Дня Вчителя був святковий концерт, який підготували учні 11-х класів.
Саме тут вперше зазвучала та неповторна мелодія, яка й досі не виходить з пам’яті.
«Добрий день, наші маестро шкільних знань, композитори мелодій дитячих сердець! Вітаємо вас на святковому концерті, присвяченому тим, хто кожен день створює симфонію знань.
Сьогодні ми разом напишемо партитуру вчительського щастя і доведемо, що у вас все буде по нотах.
Наше свято звучатиме від високого До до теплого Сі. Адже кожна нота – це маленький штрих до великої мелодії під назвою «Вчительське щастя!»
Діти своїми теплими словами і побажаннями, серйозно і з блискавичним гумором, піснями і віршами, танцями і сценками, наче нота за нотою, створювали величну Оду вчительській професії. І ми розуміли, що всі буденні негаразди з невивченими уроками, пропущеними контрольними, відповідями невпопад – все це така марнота, порівняно з тим, яких мудрих, щирих, добрих, талановитих учнів ми виховуємо. У кожного з них в майбутньому своя професійна дорога в житті, та бути Людиною – це найвищий професійний і духовний титул.
Було затишно і так тепло на душі, вчителі сміялися і безупинно плескали в долоні, співали і навіть тацювали, приймали участь у конкурсах, демонстрували свою ерудицію, словом, як і годиться, були центром святкового дійства влаштованого спеціально для нас.
А ведучі продовжували грати на найпотаємніших струнах вчительської душі: «Ми дякуємо вам, тим, хто кожного дня стоїть на сцені життя. Без суфлерів, без дублів, але з відкритим і добрим серцем.
Ви — ті, хто пише ноти нашої долі. То ж хай на нотному стані вашого особистого життя буде менше виправлень і мінорних звуків, а для симфонії вашого вчительського щастя звучить більше бурхливих вдячних оплесків!»
І ми, ваші наставники, вчителі, старші друзі, порадники щиро дякуємо вам, любі учні, за феєричне свято, неперевершені емоції і переконання, що робимо все правильно.
Дякуємо, що в партитурі вчительського щастя ви – найдзвінкіші, найпрекрасніші ноти!
Ольга Львівна Ридзанич,
вчитель інформатики2025 рік
